Київська сімка
| Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (жовтень 2017) |
Ки́ївська фіна́нсово-промисло́ва гру́па: Віктор Медведчук[1], Валентин Згурський, Григорій[2] та Ігор Суркіси, Богдан Губський, Юрій Карпенко, Юрій Лях.[3]
До активів групи належали Український кредитний банк, АТ "Футбольний клуб «Динамо-Київ», Міжнародна адвокатська компанія «Бі. Ай. еМ», промислово-фінансовий концерн «Славутич».[4]
Історія ред.
Формування цієї групи розпочалося ще за часів СРСР — 1989 року. Його пов'язують насамперед з ім'ям Валентина Згурського — впливового в радянській Україні функціонера, голови київського виконкому. На початку XXI ст. він очолює наглядові ради ЗАТ "Футбольний клуб «Динамо», промислово-фінансового концерну «Славутич» і ЗАТ «Український кредитний банк».[джерело?]
«Київська група» 1992 р. через офшорні фірми, зокрема «Берлі менеджмент» і «Ньюпорт менеджмент», створила багатопрофільний концерн АТ "Національний інвестиційний фонд «Омета XXI століття». Його структурні підрозділи: «Омета-траст», «Омета-Інвест», «Омета-Інстер» і «Омета-прайвіт».[джерело?]
Група швидко ввійшла в контакт із президентом Леонідом Кравчуком, але за початку президентства Леоніда Кучми мала конфлікт із ним. За деякий час Вікторові Медведчуку вдалося налагодити стосунки з новим президентом[5].
Після Помаранчевої революції загинув Юрій Лях, Вікторові Медведчуку загрожував арешт[6], а інший член сімки Богдан Губський примкнув до фракції Блоку Юлії Тимошенко[7]. У 2014 році від інфаркту помер Валентин Згурський.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Политики, олигархи и бизнесмены Украины. М. [Архівовано 17 Листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Политики, олигархи и бизнесмены Украины. С. [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Томенко помоніторив пресу і знайшов у Медведчука бізнес. Українська правда, 31 серпня 2005. Архів оригіналу за 19 Лютого 2019. Процитовано 19 Лютого 2019.
- ↑ Тетяна Ніколаєнко. Повернення Медведчука і танці з Опоблоком [Архівовано 19 Січня 2019 у Wayback Machine.]. Insider, 20 серпня 2018
- ↑ Askold Krushnelnycky (18 січня 2011). An Orange Revolution: A Personal Journey Through Ukrainian History. Random House. с. 204–. ISBN 978-1-4464-4464-1.(англ.)
- ↑ Чиновники Кучми тікають з України, а самого Кучму та Медведчука чекає суд. Українська правда, 3 січня 2005. Архів оригіналу за 19 Лютого 2019. Процитовано 18 Лютого 2019.
- ↑ Andrew Wilson. HOW MUCH HAS CHANGED? Kyiv Post, Apr 19 2006 [Архівовано 19 Лютого 2019 у Wayback Machine.](англ.)
Джерела ред.
- Український олігархат. 11 липня, 2011 «Тиждень» [Архівовано 18 Жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Каталог финансово-промышленных групп [Архівовано 16 Жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Віктор Володимирович Медведчук. Реєстр національних публічних діячів України [Архівовано 19 Лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Ukraine and the EU: Overcoming criminal exploitation toward a modern democracy? Organized Crime Observatory, April 2015 — Final Report [Архівовано 13 Травня 2019 у Wayback Machine.]. p. 109 (англ.)
|
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |