Кирданівська сільська рада (Овруцький район)

колишня сільська рада в Овруцькому районі Житомирської області, Україна

Кирданівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Овруцькому районі Коростенської і Волинської округ, Київської й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Кирдани.

Кирданівська сільська рада
Основні дані
Країна СРСР СРСР УРСР
Україна Україна
Область Коростенська округа
Волинська округа
Київська область
Житомирська область
Район Овруцький район
Адм. центр с. Кирдани
Утворена 1923 року
Ліквідована 9 листопада 2017 року
Код КОАТУУ 1824283000
Облікова картка Кирданівська сільська рада 
Склад
Кількість членів 16
Голова ради
Територія та населення
Площа 98,637 км²
Населення 1815
Густота 54,34 осіб/км²
Населені пункти 3
Контактні дані
Адреса вул. Л.Українки, 5, с. Кирдани, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11135
Мапа

Населені пункти ред.

Сільській раді були підпорядковані населені пункти:

Населення ред.

Кількість населення ради, станом на 1923 рік, становила 1 685 осіб, кількість дворів — 405[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 966 осіб.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 1 815 осіб[2].

Склад ради ред.

Рада складалася з 16 депутатів та голови.

Керівний склад сільської ради ред.

ПІБ Основні відомості Дата обрання Дата звільнення
Демидчук Петро Васильович Сільський голова, 1959 року народження, освіта, безпартійний 26.03.2006 31.10.2010
Демидчук Петро Васильович Сільський голова, 1959 року народження, освіта середня спеціальна, член Партії регіонів 31.10.2010 12.05.2014

Історія ред.

Створена 1923 року в складі сіл Заськи, Кирдани, Корчівка, Мжень (згодом — Данилівка), Першки та Рулівщина Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. 7 березня 1923 року включена до складу новоствореного Овруцького району Коростенської округи. Станом на 17 грудня 1926 року в підпорядкуванні ради значилися хутори Мостище, Обурок та Хомичів, котрі, на 1 жовтня 1941 року, не перебувають на обліку населених пунктів[3].

Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Овруцького району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Данилівка, Заськи, Кирдани, Корчівка, Першки та Рулевщина[4].

11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», до складу ради приєднано села Гаптарі, Костюків Ліс, Редчиці, Товкачі та Сташки ліквідованої Товкачівської сільської ради Овруцького району. 2 вересня 1954 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 1087 «Про перечислення населених пунктів в межах районів Житомирської області», с. Заськи передане до складу Черепинської сільської ради, села Редчиці й Товкачі — до складу Гладковицької сільської ради. 29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області», с. Першки приєднане до с. Кирдани. 7 січня 1963 року, відповідно до рішення ЖОВК № 2 «Про зміну адміністративної підпорядкованості окремих сільських рад і населених пунктів», раді підпорядковано с. Кам'янівка Першотравенської селищної ради. 19 квітня 1965 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 211 «Про зміни в адміністративному підпорядкуванні деяких населених пунктів області», села Кам'янка та Костюків Ліс передані до складу Першотравенської селищної ради Овруцького району. 5 липня 1965 року, відповідно до рішення ЖОВК № 403 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Бердичівського, Дзержинського, Любарського, Новоград-Волинського і Радомишльського районів, та про об'єднання окремих населених пунктів області», села Данилівка та Рулівщина приєднано до с. Кирдани[3].

На 1 січня 1972 року сільська рада входила до складу Овруцького району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Гептари, Кирдани, Корчівка й Сташки[5].

17 січня 1977 року, відповідно до рішення ЖОВК № 24 «Про питання адміністративно-територіального поділу окремих районів області», с. Сташки передане до складу Гладковицької сільської ради. 14 лютого 1983 року, відповідно до указу Президії Верховної ради УРСР «Про розширення меж міста Овруча Житомирської області», с. Гептари включене до меж міста Овруч. 29 жовтня 1987 року, відповідно до рішення ЖОВК «Про взяття на облік новоутворених населених пунктів в Овруцькому районі», сільській раді підпорядковано новоутворене селище Дубовий Гай[3].

Припинила існування 9 листопада 2017 року через об'єднання до складу Овруцької міської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[6].

Примітки ред.

  1. Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 117. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2022.
  2. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 24 вересня 2022.
  3. а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 78, 369, 387, 485, 550, 553, 567, 578, 582. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2022.
  4. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури. 1947. с. 180. Процитовано 24 вересня 2022.
  5. Упоряд. А.Д. Шелягин. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року (PDF). Інститут історії України НАН України. Київ: Ордена Червоного Прапора видавництво політичної літератури України, 1973. с. 146. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2022.
  6. Кирданівська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Процитовано 22 вересня 2020.