Вікіпедія

Кизилсай (притока Карасу)

Кизилсай (узб. Qizilsoy, Қізілсой — «червона річка»[1]) — гірська річка (сай[ком 1]) в Паркентському і Юкаричирчикському туманах Ташкентського вілояту, ліва притока Лівобережного Карасу. У верхній течії має назву Башкизилсай (узб. Boshqizilsoy, Бошқізілсой).

Кизилсай
Кизилсай у травні в середній течії
(селище Красногорськ)
41°15′38″ пн. ш. 69°58′16″ сх. д. / 41.26069444447177403° пн. ш. 69.9711666666947849° сх. д. / 41.26069444447177403; 69.9711666666947849
Витік
• координати 41°15′39″ пн. ш. 69°58′16″ сх. д. / 41.26083° пн. ш. 69.97111° сх. д. / 41.26083; 69.97111
• висота, м 3040—3080
Гирло Лівобережний Карасу
• координати 41°09′29″ пн. ш. 69°26′38″ сх. д. / 41.15806° пн. ш. 69.44389° сх. д. / 41.15806; 69.44389
Країни: Узбекистан Узбекистан
Довжина 54 км
Площа басейну: 363 км²
Середньорічний стік 1,46 м³/с
Мапа

Завдяки мальовничій природі та історичним пам'яткам долина Башкизилсая є об'єктом туризму[2].

Загальний опис ред.

Довжина річки становить 54 км, площа басейну — 363 км². Живлення переважно снігове, частково дощове, через що спостерігаються сезонні коливання рівня води. Кизилсай повноводний з лютого по березень, на серпень і вересень припадає наймаловодніший період (витрата води становить 0,11-2,22 м³/с). Середньобагаторічна витрата води, виміряна за 23 кілометри від гирла, дорівнює 1,46 м³/с[3].

 
Башкизилсай на території Чаткальского заповідника
 
Кизилсай в серпні, перед впаданням у Лівобережний Карасу

Течія річки ред.

Витік Кизилсая (Башкизилсая) лежить у західній частині Чаткальського хребта, на території Башкизилсайської ділянки Чаткальського заповідника. Бере початок зі схилових джерел на висоті 3040 метрів[4] (за іншими даними — 3 080 метрів[3]) над рівнем моря, 200—400 м нижче вершинних гребенів[4]. Витік сая лежить за півкілометра від вершини Кизилнура[3].

Від витоку тече на південний захід, невдовзі повертає на південь, потім на захід і знову на північний захід. У верхів'ях русло затиснуте кам'яними кручами, на річці є водоспади й тихі заводі, де збираються великі риби[5]. За поворотом з півдня на захід річка утворює водоспад заввишки 8 метрів[6]. Вбирає в себе кілька приток; згідно з «Національною енциклопедією Узбекистану» назву Башкизилсай зберігає до впадіння Акташсая[3], проте на топографічних картах Генштабу вона використовується й нижче, принаймні до впадіння Гаухансая. У районі злиття з Гаухансаєм знову повертає на захід і зберігає такий загальний напрямок практично до гирла[6]. По берегах зростає ялівець[2].

Нижче за течією на правому березі Кизилсаю лежать населені пункти Невич, Намданак, Навдак, Шампан, Каратухум, Кангли[6]; на лівому березі, при впадінні сезонної притоки Чавлісай — селище міського типу Красногорський. Поблизу Невича тече в каньйоні з нагромадженнями скель, заваленому великими кам'яними уламками. Тут розташований археологічний пам'ятник — насккльні зображення Башкизилсаю[7]. У районі Красногорська на Кизилсаї створені зони відпочинку[8]. Поблизу Кангли перетинає автодорогу Р-16[9].

Вода річки частково йде на зрошення. За даними «Національної енциклопедії Узбекистану» поблизу Ташсая русло Кизилсая повністю зневоднене[3]. Згідно з топографічними картами Генштабу на захід від Красногорського Кизилсай продовжується у вигляді урочища з водотоком, який періодично пересихає[6]. На карті Ташкентської області, складеній Госкомгеодезкадастром, Кизилсай позначений таким що не пересихає аж до впадіння[9]. У нижній течії перетинає Паркентський канал і канал Хандам[9] (Хандам — по дюкеру)[6]. Від нього до гирла тече на північний схід[9].

Кизилсай є притокою Лівобрежного Карасу[10], підходячи до нього поблизу населеного пункту Саспага, безпосередньо перед відходом Ташкентського каналу, на висоті близько 440 м[9][11]. Місце при злитті водотоків відоме під назвою Кушнадарьо («Пара річок») і його шанують як святе[12].

 
Чавлісай,
непостійна ліва притока Кизилсая

Притоки Кизилсая ред.

Притоками річки є Кизилсай, Супаташсай, Тегермонташсай, Таріклар, Мінорасай, Акташсай, Кульпаксай, Сохтасонсай , Гаухана (Гаухансай), Казнакоксай, Мурадоксай, Тахтаходжасай[2]. Поблизу Красногорська в Кизилсай впадає притока Чавлісай, яка періодично пересихає в низов'ях[6].

 
Петрогліфи Башкизилсая

Археологічні пам'ятки ред.

Докладніше: Наскельні зображення Башкизилсаю та Киркбуран

У межиріччі Чирчика і Ахангарана на південь від Лівобрежного Карасу, по долинах річок Кизилсай, Сукоксай і Паркентсай зафіксована ціла низка археологічних пам'яток[13].

В ущелині, яку утворюють верхів'я Башкизилсая, на правому березі річки (в районі кишлаку Невич), висічені понад 600 петрогліфів стародавнього і ранньосередньовічного періоду (1-ше тисячоліття до н. е. — 1-ше тисячоліття н. е.), відомі під назвою наскельні зображення Башкизилсаю. Малюнки зображують людей, домашніх і диких тварин, кругові солярні символи, а також сцени (полювання, скотарство, релігійні обряди)[14][15][16]. Неподалік від наскельних малюнків, на вершині гірської гряди, наявні кургани саків[17].

По лівому березі Башкизилсая, за 4 км на північний захід від кишлаку Намданек, розташоване безіменне тепе (пагорб — городище). Його виявив 1969 року Приташкентський геоморфологічний загін Інституту географії АН СРСР[18]. Неподалік, в самому селищі, розташованому між Башкизилсаєм і Єттириксаєм збереглося велике городище зі слідами цитаделі, відоме як Намданек або Іскитепе. Зібраний підйомний матеріал охоплює період від перших століть нашої ери до XIII століття. Чаткалу-Курамінський загін відзначив цю пам'ятку у 1963 році[19]. Цей же загін відзначив розташоване навпроти Іскитепе городище Чаллактепе, що лежить на лівому березі річки. Чаллактепе являє собою пагорб заввишки до 45 м (верхні 11 м є штучної кладкою з саману) і діаметром верхнього майданчика до 60 м. Підйомний матеріал цього пам'ятника належить до IV—VI століть нашої ери[18]. Ще одне безіменне тепе виявлено 1969 року уздовж лівобережжя Кизилсая в нижній течії, за 1 км на південь від радгоспу «Уртасарай»[20]. Станом на 1973-й рік розкопки всіх цих городищ не проводились[21].

Крім того, два городища розташовувані поблизу впадіння Кизилсая в Карасу, на 400 м нижче за течією і за 500 м на південний схід: перше — безіменне тепе, друге відоме під назвою Киркбуран. Обидві пам'ятки знайшов в 1940-му році Олексій Тереножкін. Безіменне городище має культурний шар потужністю 2 м, зверху з перекриттям галечнику і лесу. Виявлений на ньому підйомний матеріал розділений за датуванням на I—III і X—XII століття нашої ери. До 1973 року розкопок не було. Киркбуран являє собою руїни прямокутної форми із залишками замку в північній частині, з культурними шарами IV—VII і X—XII століть нашої ери[22].

Примітки ред.

Коментарі
  1. ↑ Саями в Середній Азії називають яри з постійними або тимчасовими водотоками, а також самі водотоки (зокрема, порівняно невеликі річки, які зазнають різких сезонних коливань у повноводності або повністю пересихають)
Джерела
  1. ↑ Топонімія Росії та світу — Топоніми Угам-Чаткальского національного парку [Архівовано 29 Липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б в Туризм в Узбекистані — Башкизилсай [Архівовано 24 Січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ а б в г д Қізілсой — НЕУ [Архівовано 21 Серпня 2016 у Wayback Machine.](казах.)
  4. ↑ а б Крейцберг А. Чаткальский заповідник // Заповідники Середньої Азії і Казахстану (під загальною редакцією Р. В. Ященко) : охоронювані природні території Середньої Азії і Казахстану. Вип. 1. — Алмати : «Тетіс», 2006. — С. 300. — ISBN 9965-9822-3-6.
  5. ↑ Колбинцев, 1983, с. 103.
  6. ↑ а б в г д е Аркуш карти K-42-104 Паркент. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1979 р. Видання 1986 р. (рос.)
  7. ↑ Колбинцев, 1983, с. 98.
  8. ↑ Колбинцев, 1983, с. 115—116.
  9. ↑ а б в г д Ташкентская область. Справочная политико-административная карта. Масштаб 1 : 500 000. — Ташкент: «Госкомгеодезкадастр», 2007. ISBN 978-9943-15-072-0
  10. ↑ Чапқірғоқ Қорасув канали — НЕУ [Архівовано 21 Серпня 2016 у Wayback Machine.](казах.)
  11. ↑ Аркуш карти K-42-103.
  12. ↑ Заріфа Ешмірзаєва. Архівована копія // Ташкентська правда : газета. — 2013. — № 16. Архівовано з джерела 3 січня 2015. Процитовано 2016-02-01.
  13. ↑ Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 64.
  14. ↑ Бошқізілсой расмларі — НЕУ. Архів оригіналу за 21 Серпня 2016. Процитовано 1 Лютого 2016.
  15. ↑ Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 61.
  16. ↑ Колбинцев, 1983, с. 98—99.
  17. ↑ Колбинцев, 1983, с. 99.
  18. ↑ а б Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 69.
  19. ↑ Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 68.
  20. ↑ Буряков, Ростовцев, Касымов, 1973, с. 70.
  21. ↑ Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 68—70.
  22. ↑ Буряков, Касымов, Ростовцев, 1973, с. 70.

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кизилсай_(притока_Карасу)&oldid=40353323