Вікіпедія

Кес ван Донген

Кес ван Донген (нід. Kees van Dongen; 26 січня 1877(18770126), Дельфсгавен — 28 травня 1968, Монте-Карло) — нідерландський та французький художник, один із засновників фовізму.

Кес ван Донген
нід. Kees van Dongen
Ім'я при народженні Корнеліс Теодор Марія
Псевдо Kees van Dongen
Народився 26 січня 1877(18770126)
Дельфсгавен
Помер 28 травня 1968
Монте-Карло
Країна  Нідерланди[1]
 Франція[2][3]
Національність голландець
Діяльність художник
Галузь малярство
Alma mater Willem de Kooning Academyd
Відомі учні David Wallind, Agda Holstd, Yen Shui-longd[4], María Blanchardd і Штеренберг Давид Петрович
Знання мов французька[5][6] і нідерландська[6]
Членство Академія витончених мистецтвd
Роки активності 1892[7] — 1968[7]
Напрямок фовізм[8] і Міст[8]
Жанр портрет[9][1], анімалістика[1], фігуркаd[1], пейзаж[1], ню[1], міський пейзаж[1] і натюрморт[1]
Magnum opus Stilleven met bloemend і Avenue du Boisd
Брати, сестри Jean van Dongend
У шлюбі з Августа Прейтінгер
Діти 1 син та 1 донька
Автограф
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону

Життєпис ред.

Народився 26 січня 1877 року в Дельфсгавені поблизу Роттердама (Нідерланди). Справжнє ім'я Корнеліс Теодор Марія ван Донген. У 1892–1897 роках навчався в Королівській Академії мистецтв (Роттердам). Заробляв на життя, оприлюднюючи іронічні, часом епатажні замальовки місцевого порту, злочинних місць і притонів в місцевих газетах «Груні» та «Роттердам ньювсблад». Від цього періоду у творчості ван Донгена залишилися численні замальовки сцен за участю матросів і повій, зроблені художником в міському кварталі червоних ліхтарів. У 1895 році разом з Яном Крилдером ілюструє голландське видання праці Петра Кропоткіна «Анархія».

З 1899 року ван Донген влаштувався в Парижі, регулярно беручи участь в різних авангардних виставках. Як художник-новатор, ван Донген брав участь у різних художніх рухах, зокрема фовізмі та експресіонізмі. Впливи обох цих течій помітні у використанні звучних чистих кольорів в його картинах.

У 1901 році одружився з художницею Августою Прейтінгер, від якої мав сина та доньку. У 1905 році ван Донген брав активну участь в роботі виставки фовістів на Осінньому салоні (Париж). Десь з 1907 року стає прихильником екстравагантного стилю життя, чому сприяв досягнутий ним успіх. З 1908 року був одним з учасників німецького об'єднання художників-експресіоністів «Міст». У 1914–1918 роках мешкав в Роттердамі.

Під час Першої світової війни перебував у Парижі. У 1921 році розлучається з дружиною. У 1926 році він став кавалером французького ордена Почесного легіону, а 1927 року — нагороджений орденом Корони Бельгії на знак визнання його внеску у мистецтво. У 1929 році Кес ван Донген отримав французьке громадянство.

У 1938 року став жити в цивільному шлюбі з Марі-Клер Юген (одружився з нею у 1953 році), від якої мав сина Жана-Марі. У 1941 році разом з іншими французькими скульпторами та художниками здійснив подорож до Німеччини (в подальшому це стало приводом звинуватити ван Донгена у колаборанстві).

З 1949 року став проводити зимові місяці у Монте-Карло. З 1957 року остаточно перебирається до Монте-Карло. Помер Кес ван Донген 28 травня 1968 року в Монте-Карло.

Творчість ред.

Кес ван Донген відомий картинами, присвяченими багатій «сучасній жінці», зануреній у світ домашньої млості, моди та розваг. До ранніх картин ван Донгена відносять полотна «Жінка в крислатому капелюсі», «Червона танцівниця», «Дама в чорних рукавичках», «Танцююча Кармен Вінсент», де узагальнені фігури, особи натурниць і дам напівсвіту намічені помітними колірними акцентами і ритмами. Роботам цього періоду притаманне потужне мальовниче новаторство, яке мали великий резонанс в мистецтві Європи.

У роки, що передували Першій світовій війні, ван Донген малював картини із шаленим темпераментом. Жіноча модель була його улюбленою темою: він продовжував писати як оголені фігури, так і портрети.

В міжвоєнний період стиль ван Донгена значно змінився. Творчість художника стало свого роду «авангардним салоном», де домінували великі замовні портрети або символічні картини, повні великосвітського, майже кітчевого шику («Танго з архангелом»).

Пізні роботи художника («Портрет Бріджит Бардо», тодішньої кінозірки, 1958 року) користувалися комерційним успіхом, однак мало нагадували про еротизм і яскраві фарби початку його кар'єри.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и RKDartists
  2. ↑ Museum of Modern Art online collection
  3. ↑ https://www.leonore.archives-nationales.culture.gouv.fr/ui/notice/367020
  4. ↑ http://www.lianggallery.com/?portfolio=%E9%A1%8F%E6%B0%B4%E9%BE%8D
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б CONOR.Sl
  7. ↑ а б RKDartists
  8. ↑ а б https://www.museothyssen.org/en/collection/artists/dongen-kees-van
  9. ↑ Artnet — 1998.

Джерела ред.

  • Engers, Rudolf (2002). Het kleurrijke leven van Kees van Dongen. ISBN 978-90-5594-266-4.
  • Gaston Diehl, «Van Dongen», Crown Publishers, Inc, New York.
  • Talitha Schoon, Jan van Adrichem, Hanneke de Man: Kees van Dongen, Museum Boymans-van-Beuningen, Rotterdam, 1989, S. 164 ff

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кес_ван_Донген&oldid=41735866