Кентерберійські оповідання (фільм)
«Кентерберійські оповідання» (італ. I racconti di Canterbury) — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1972 року за мотивами однойменного твору Джеффрі Чосера. Друга частина так званої «Трилогії життя», до якої, крім того, входять «Декамерон» (1971) і «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974).
Кентерберійські оповідання | |
|---|---|
| I racconti di Canterbury | |
 | |
| Жанр | драма / комедія |
| Режисер | П'єр Паоло Пазоліні |
| Продюсер | Альберто Грімальді |
| Сценарист | П'єр Паоло Пазоліні |
| На основі | твору Джеффрі Чосера |
| У головних ролях |
Франко Чітті Нінетто Даволі П'єр Паоло Пазоліні |
| Оператор | Тоніно Деллі Коллі |
| Композитор | Енніо Морріконе |
| Художник | Данте Ферретті |
| Костюмер | Даніло Донаті |
| Кінокомпанія |
Les Productions Artistes Associés Produzioni Europee Associate |
| Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
| Тривалість | 109 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія Франція |
| Рік | 1972 |
| Дата виходу | 2 вересня 1972 (Італія) |
| IMDb | ID 0067647 |
 Кентерберійські оповідання у Вікісховищі | |
Сюжет ред.
В основу сюжету покладені вісім з 24 новел роману Чосера. Багато новел, наприклад «Розповідь Ченця» істотно доповнені Пазоліні в сенсі збільшення соціальної сатири, зокрема, викриття симонії, що панує в середньовічній церкві. Сюжети фільму рясніють фривольними моментами й трохи брутальним гумором, висхідним до першоджерела. Пазоліні також додав сюжет із застигнутими зненацька гомосексуалами, що відсутній в оригіналі. Ряд сюжетів явно запозичені у Боккаччо, на середньовічні ілюстрації якого спирається візуальний ряд фільму.
В ролях ред.
| Актор | Роль |
|---|---|
| Г'ю Гріффіт | сер Жанвьє |
| Лаура Бетті | крамарка із Бата |
| Нінетто Даволі | Перкін |
| Франко Чітті | чорт |
| Жозефіна Чаплін | Мей |
| Мері Стюарт | |
| П'єр Паоло Пазоліні | Джеффрі Чосер |
Цікаві факти ред.
- Прем'єра повної версії фільму (122 хв.) відбулася 2 липня 1972 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
- В Італії фільм неодноразово заборонявся до прокату судовими рішеннями. Вперше це відбулося 7 жовтня 1971 року (заборона була знята 9 січня 1973 року), потім його знову заборонили рішенням Прокуратури Республіки в Терамо 19 березня 1973 року. Касаційний суд анулював це рішення 2 квітня 1973 року. Через два дні Прокуратура Італійської Республіки у Беневенто знову наклала на фільм заборону. Було поставлено питання про відповідність цього рішення Конституції. Конституційний суд зібрався для обговорення цього питання 27 березня 1975 року і повністю зняв заборону[1].
- Одну із жіночих ролей у фільмі зіграла французька актриса Жозефіна Чаплін — донька Чарлі Чапліна.
- Сам Пазоліні зіграв у фільмі роль автора «Кентерберійських оповідань» Джеффрі Чосера.
Нагороди ред.
- «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю 1972 року.
Див. також ред.
Література ред.
- Э. Сичилиани. Жизнь Пазолини. — СПб. : Лимбусс Пресс, ООО "Издательство К. Тублина", 2012. — 715 с. — ISBN 978-5-8370-0548-0.(рос.)
Примітки ред.
- ↑ Січиліані, 2012, с. 688.
Посилання ред.
- «Кентерберійські оповідання» на сайті IMDb (англ.)
(станом на 9.12.2014) - Кентерберійські оповідання на сайті AllMovie (англ.)
