Квіткокол сизий
| Квіткокол сизий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Diglossa duidae Chapman, 1929 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіткокол сизий[2] (Diglossa duidae) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає у Венесуелі і Бразилії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 14-14,5 см, вага 16 г. Верхня частина тіла сірувато-чорна, голова більш темна. На плечах невеликі, не контрастні синювато-сірі плямки. Горло і верхня частина грудей чорнуваті, нижня частина грудей темно-сіра, груди поцятковані лускоподібним візерунком, гузка сіра або білувата. Очі червонувато-карі. Дзьоб чорний, вигнутий догори, на кінці гачкуватий. У молодих птахів верхня частина тіла тьмяно-сіра, голова чорнувата, нижня частина тіла рівномірно сіра, покривні пера крил поцятковані білими плямками.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- D. d. hitchcocki Phelps & Phelps Jr, 1948 — тепуї на півночі штату Амасонас (Серранія-Пару, Серро-Уачамакарі[en], Серро-Дуїда[en], Серро-Марауака[en]) і на південному заході штату Болівар (Серро-Хауа[en], Сарісаріньяма);
- D. d. duidae Chapman, 1929 — тепуї на півдні Венесуели (Серро-Сіпапо, Серро-Гуанай і Серро-Яві);
- D. d. georgebarrowcloughi Dickerman, 1987 — гора Небліна на кордоні Венесуели і Колумбії.
Поширення й екологія ред.
Сизі квіткоколи мешкають на тепуях Гвіанського нагір'я на південному сході Венесуели і в сусідніх районах північної Бразилії. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах, у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1400 до 2300 м над рівнем моря.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Diglossa duidae: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |