Кводлібет
Кводлібет (пор.-лат. quodlibet, від лат. quod libet — «що завгодно») — старовинна техніка музичної композиції, а також п'єса, переважно жартівливого характеру. Суть кводлібета в послідовному комбінуванні або одночасному поєднанні відомих мелодій із текстами або без них. Кводлібети переважно багатоголосі (одноголосі кводлібети рідкісні).[1][2]
Історія та особливості ред.
У трактаті «Музичні пропорції» (бл. 1475 року; кн. III, гл. 4) Тінкторіс описує (з нотним прикладом) двоголосний кводлібет (без використання цього слова), у верхньому голосі якого звучить популярна італійська пісня XV століття «O Rosa Bella»[en] Дж. Данстейбла, а в тенорі звучить початок шлягера «L'homme armé»[en], що змінюється двома іншими, менш відомими, шлягерами, усе французькою мовою. Прикладом кводлібета епохи Ренесансу є вільянсико Пеньялосі «Por las sierras de Madrid» (бл. 1500 року), де одночасно звучать, накладаючись один на одну, чотири іспанські мелодії. У Німеччині кводлібети називалися словом «Durcheinandermischmäsch». У ренесансній Іспанії різновидом кводлібета вважається енсалада[3] (ісп. ensalada, букв. «салат»), а ренесансній Франції — фрикасе (фр. fricassée букв. «мішанина»).
Термін «кводлібет», що нині широко використовується, уперше в історії вживається в пісеннику під редакцією В. Шмельцля «Хороший, незвичайний та майстерний німецький спів» нім. Guter, seltzamer, und künstreicher teutscher Gesang, що опублікований в 1544 році. У збірник входить 25 творів різних композиторів (як анонімні так і підписані), з них 12 носять назву кводлібет, наприклад, пісня «Так пили вони…» (нім. Da trunken sie...)[4].
Найзнаменитіший кводлібет епохи бароко є «Весільний кводлібет» (або просто «Кводлібет»; BWV 524) Й. С. Баха. Цей твір не є кводлібетом у звичному розумінні, хоча і являє собою 10-хвилинну низку нісенітниці, жартів, каламбурів, пародій на різні пісні та відсилань до інших творів мистецтва. Музична тканина кводлібета імітує фугу і чакону, а одним з прийомів побудови фактури використовується контрапункт.
До жанру кводлібета звертався і В. А. Моцарт, який написав інструментальну п'єсу під назвою «Gallimathias Musicum»[en] («Музична нісенітниця», KV 32) у 10-річному віці. Четверта частина циклу (Пасторела) з її характерним волиночним, гудящим звучанням, ймовірно, заснована на швабській народної пісні. Частини 10 і 15 імітуються органним твором Еберліна. У частині 11 використовується вступ однієї зі симфоній Л. Моцарта[5].
У XX столітті кводлібет використовувався не тільки в гумористичному жанрі. Наприклад, «Друга симфонія» Ч. Айвза, «Антиформалістичний райке» Д. Д. Шостаковича.[2]
Інші значення терміна ред.
Кводлібетом також називали довгі переліки предметів та їх властивостей. Такі переліки вважалися комічними як, наприклад, Lied О.Ласо Hört zu ein neus Gedicht von Nasen zugericht (ін. назва Das große Nasenlied), що представляє собою каталог різних форм і властивостей людського носа, кводлібети-«каталоги» М. Грейтера та ін. композиторів про носи, про столові ложки, про мишей і кішок, про яйця і мішки і т. ін. з пісняра Шмельцля (1544).[2]
Примітки ред.
- ↑ Словник-довідник музичних термінів. term.in.ua. Архів оригіналу за 23 Червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
- ↑ а б в Кводлибет // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
- ↑ Gómez M. Ensalada // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London; New York, 2001.(англ.)
- ↑ Wolfgang Schmeltzl: Da trunken sie, Quodlibet. www.aeiou.at. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.(нім.)
- ↑ Sadie, 2007, с. 108.
Література ред.
- Maniates M. R. Combinative Techniques in Franco-Flemish Polyphony: Mannerism in Music from 1450 to 1530. Diss., Columbia U., 1965.
- Rogge W. Das Quodlibet in Deutschland bis Melchior Franck. Wolfenbüttel, 1965.
- Maniates M. R. Quodlibet revisum // Acta Musicologica 38 (1966), 169-78
- Bandur M. Quodlibet // Handwörterbuch der musikalischen Terminologie, hrsg. von H. H. Eggebrecht. Wiesbaden; Stuttgart, 1991
- Maniates M. R., Freedman R. Quodlibet // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London; New York, 2001.
- Stanley., Sadie, (2007). MOZART P. Oxford: Oxford University Press, UK. ISBN 9780191622663. OCLC 958567401.
Посилання ред.
- Кводлібет // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 357.
- Пісенник В. Шмельцля [Архівовано 23 Червня 2018 у Wayback Machine.] (цифрове факсиміле першого видання)