Кафі́р, кяфі́р (араб. كفّار‎), гяу́р, гіявр (тур. gavur) — іновірець, невіруючий; невірний.

Кафірами в ісламі вважають всіх немусульман. У другій половині VII ст. хариджити закликали вважати кожного мусульманина, що не долучився до їхнього руху, кафіром, тобто невіруючим. Відсутність у ісламі ортодоксії стала причиною того, що представники будь-якої школи або течії могли оголошувати своїх опонентів кафірами.

Суніти кафірами вважають мусульман-лицемірів, мусульман що впали в невіру (див. куфр).

Мусульман, що порушили основні правила ісламу і не покаялись в цьому, називають муртадами[1]

Цікавий факт ред.

У середовищі запорожців побутувало слово «капир», яким вони звали як іновірців-нехристиян, так і непутящих товаришів («А що, ви капирі чи запорожці?»). Походить воно, очевидно, від тур. kâfir[2].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. А. Али-заде. Исламский энциклопедический словарь. Муртад. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 8 вересня 2010.
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Література ред.

Посилання ред.