Католицький харизматичний рух
Католицький харизматичний рух або Католицька харизматична онова — загальна назва різноманітних харизматичних спільнот, організації та груп.
На відміну від інших католицьких церковних рухів, рух не має єдиного осередку. Понтифікальна рада в справах мирян (лат. Pontificium Consilium Pro Laisic)к координуючі органи цього Руху затвердила Католицьке братство спільнот і товариств харизматичного союзу (англ. The Catholic Fraternity Of Charismatic Covenant Communities And Fellowship http://www.catholicfraternity.net/ [Архівовано 26 грудня 2008 у Wayback Machine.]) (30 листопада 1990 року) та Міжнародну службу католицької харизматичної Онови (англ. International Catholic Charismatic Renewal Services http://www.iccrs.org/ [Архівовано 29 грудня 2005 у Wayback Machine.]) (14 вересня 1993року).
За оцінками експертів зараз у світі нараховується більш ніж 140 мільйонів католиків-харизматів. Україна є єдиною європейською державою, яка не має свого католицького харизматичного національного комітету, хоча цей Рух присутній між католиками римського та візантійсько-українського обрядів з початку 90-х років XX століття.
Історія ред.
У 1966 році два професори католицького Університету Дюкейну у Піттсбурзі — Ральф Кайфер і Патрік Буржуа — зацікавилися рухом, що підкреслював роль Святого Духа, і це стало предметом їх досліджень. В січні 1967 Кайфер і Буржуа відвідали молитовне зібрання, на якому вони зрештою отримали хрещення Святим Духом. Наступного тижня, Кайфер покладав руки на інших професорів зі свого університету і вони також отримали переживання Святого Духа. Пізніше, в лютому, під час зібрання в Університеті Д'юкейн ще більше людей попросили Кайфера помолитися за них. Це призвело до явища у каплиці, в ході якого вони, а також інші присутні студенти, теж отримали Святого Духа і говорили іншими мовами.[1] Кайфер надіслав новину про цю подію до Університету Нотр Дам, де пізніше відбулось схоже явище. Таким чином Рух почав поширюватися.[2]
Перші католицькі харизматичні спільноти з'явилися вже у 1967 році у США та Колумбії. У 1976 році кардинал Леон Йозеф Суененс заснував у Брюсселі перший міжнародний католицький харизматичний координаційний центр, який у 1981 році переформатовано у Міжнародний офіс католицької харизматичної онови. У 1985 році Офіс був переміщений у Ватикан і з 1993 року був перейменований у Міжнародну службу католицької харизматичної Онови (міжнародна абревіатура ICCRS).
До симпатиків цього руху відносяться папи Павло VI, Іван-Павло ІІ, Бенедикт XVI, видатні католицькі богослови Карл Ранер, Раньєро Канталаммеса, Рене Лаурентін, Геріберт Мюлен, Адам Мюлер, Франц Курт, Бернард Герінґ.
Примітки ред.
- ↑ Laurentin, Rene (1977). Catholic Pentecostalism. New York: Doubleday & Company. с. 23–24. ISBN 0385121296.
- ↑ Neitz, Mary Jo (1987). Charisma and Community. New Jersey: Transaction. с. 214. ISBN 0887381308.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |