Карпінський Володимир Васильович
Володимир Васильович Карпінський (нар. 1885 — не раніше 1936) — учасник Білого руху на Півдні Росії, командир бронепоїздів «Єдина Росія» і «Грозний», полковник.
| Карпінський Володимир Васильович | |
|---|---|
| рос. Карпинский Владимир Васильевич | |
| Народження |
26 серпня (7 вересня) 1885 Подільська губернія, Російська імперія |
| Смерть | невідомо |
| Освіта | Михайлівське артилерійське училище |
| Звання | полковник |
| Війни / битви | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
Біографія ред.
Син полковника 9-го стрілецького полку Василя Павловича Карпінського[1]. Уродженець Подільської губернії.
Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус (1903) і Михайлівське артилерійське училище (1905), звідки був випущений підпоручиком в 14-ту артилерійську бригаду. Проведений в поручики 29 серпня 1908 року, в штабскапітани — 31 серпня 1912 року.
У Першу світову війну вступив із 14-ї артилерійською бригадою. За бойові заслуги був нагороджений усіма орденами до ордена Св. Володимира 4-го ступеня. Проведений в капітани 19 травня 1915 року «за відзнаку в справах проти ворога». Станом на 13 червня 1917 року — в тому ж чині в тій же бригаді[2].
У Громадянську війну брав участь в Білому русі у складі Добровольчої армії та ЗСПР. Проведений в полковники з 27 січня 1919 року. 7 квітня 1919 року призначений командиром бронепоїзда «Єдина Росія», 3 листопада 1919 року — командиром бронепоїзда «На Москву», а 23 березня 1920 року — командиром бронепоїзда «Грозний». Останню посаду займав і в Російській армії з 17 травня 1920 року до евакуації Криму. Галліполієць.
У 1922 році — у Константинополі, восени 1925 року — у складі 6-го артдивізіону в Болгарії. В еміграції там же. Був членом Товариства галліполійців, у 1931—1936 роках очолював групу 6-го артдивізіону в Болгарії (Софія)[3]. Подальша доля невідома.
Нагороди ред.
- Орден Святого Станіслава 3-й ст. (ВП 3.02.1914)
- Орден Святої Анни 2-го ст. з мечами (ВП 21.02.1915)
- Орден Святого Станіслава 2-го ст. з мечами (ВП 21.02.1915)
- Орден Святої Анни 4-го ст. з написом «за хоробрість» (ВП 24.09.1915)
- Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами і бантом (ВП 27.05.1916)
- Орден Святого Володимира 4-й ст. з мечами і бантом (ПАФ 13.06.1917)
- старшинство в чині капітана з 27 листопада 1913 року (ВП 2.12.1916)
Примітки ред.
- ↑ Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е ноября 1906 г. — СПб., 1907. — С. 851.
- ↑ Армия и флот свободной России, № 175. Официальный отдел. — 29 июля 1917 г. — С. 2.
- ↑ Русская военная эмиграция 20—40-х годов XX века. Документы и материалы. Том 4. — М., 2007. — С. 356.
Джерела ред.
- Список генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам 14-й артиллерийской бригады. К 1 января 1914 года. — С. 11. // Памяти героев Великой войны 1914—1918.(рос.)
- Волков С. В. Белое движение. Энциклопедия гражданской войны. — СПб.: «Нева», 2002. — С. 239.
- Николай Фролов Полковник Карпинский — командир «Единой России» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // журнал Интернет Ковров.(рос.)