Карпати. Коротка історія мандрів
Карпати. Коротка історія мандрів — книга-путівник української журналістки Ірини Пустиннікової, що стала першим продуктом видавництва Локальна історія у 2024 році.
.png) | |
| Автор | Ірина Пустиннікова |
|---|---|
| Дизайн обкладинки | Анастасії Старко |
| Країна | Україна |
| Мова | Українська |
| Видавництво | Локальна історія |
| Видано | 2024 |
| Сторінок | 360 |
| ISBN | ISBN: 978-617-95382-1-6 |
Ця книжка – історичний провідник Карпатами в усі пори року, який знадобиться і сучасним мандрівникам.
Головний редактор – Віталій Ляска. Координаторка видання – Аліна Брода. Науковий редактор – Юрій Пуківський. Адаптація тексту – Дениса Мандзюка. Літературна редакторка – Анна-Марія Волосацька. Дизайн обкладинки – Анастасії Старко.
Зміст ред.
- Вступ
- Трускавець. Насолода не для місцевих
- Сколе. Постале на попелищі
- Демня на околиці Сколього. Полювання для аристократів
- Гребенів. Гори за дві години від Львова
- Славсько. Лижна столиця бойків
- Свалявщина. Кваси для імператорів
- Воловець. На лижі через тунель і кордон
- Рахівщина. Говіркі французи та «сумного характеру поляки»
- Осмолода й Підлюте. Подарунок митрополита
- Делятин. Комфортно, ніби вдома
- Дора. Екзотика для мас
- Яремче. Краса та рейвах
- Микуличин. Відпочивати й дивуватись
- Ворохта. До гуцулів за всі гроші
- Заросляк. Відпочинок перед Говерлою
- Піп Іван. «Білий слон» серед карпатських вершин
- Дземброня. Село-загадка на тлі Чорногори
- Жаб’є. Гуцульська столиця
- Косів. Лічниця доктора Тарнавського
- Криворівня. Українські Атени
- Від Вижниці до Чернівців. Край поганих доріг і солодкого винограду
Анотація ред.
Запрошуємо Вас у подорож Карпатами сторічної давнини! Маршрут такий: у Трускавці п’ємо Нафтуся, відтак потягом “Нарти-дансинґ-бридж” прямуємо до Славська, оминаючи єгерів баронів Ґредлів десь в околицях Сколього, набуваємось з гуцулами в Жабйому, підіймаємося на Говерлу, перед тим підживившись наїдками на полонині Заросляк. Десь поміж тим можемо пограти в теніс у Микуличині чи потаборувати із пластунами поблизу Осмолоди. Хто забажає підлікувати нерви, то гріх оминути лічницю Тарнавського в Косові. Якщо пощастить, то перетнемося з Іваном Франком чи Михайлом Коцюбинським у Криворівні. Повертаючись додому, неодмінно прихопимо зі собою ементалю із полонини Квасівський Менчул.
Про авторку ред.
Ірина Пустиннікова – журналістка, краєзнавиця, мандрівниця. Закінчила філологічний факультет Кам’янець-Подільського університету. Пише про історію та мандри. Досліджує карнавально-переберійну культуру Європи та українські зимові ритуали в ній. Співпрацює з журналами Фокус (журнал, Україна), “Кореспондент”, “Країна”, “Локальна історія” та іншими. Авторка найдавнішого краєзнавчого українського сайту “Замки і храми України”, сайту “Буковинські маланки” та понад десяти путівників регіонами України. Живе в Кам’янці-Подільському, виховує сина Григорія.
Уривок ред.
“Газети писали про Трускавець як про один із найкращих бадів Європи. Тут з’явилися лікарські кабінети та інгаляторії – приміщення, де люди вдихали повітря, насичене парами соли або екстрактом хвої. У сезон – від травня до серпня – працювала аптека. Доктори Міндес та Пельчар добиралися сюди із Дрогобича, доктор Пращіл – аж зі Львова. Були й місцеві: пани Герус, Рудорфер і стоматолог Фрідландер.
Курорт використовував воду з восьми мінеральних джерел. Чотири були призначені для купання, ще з чотирьох лише пили. Чудодійну воду за допомогою парових машин транспортували до трьох великих резервуарів у центрі Трускавця. Священник Олекса Пристай писав у мемуарах: “Джерельна вода “Нафтусі” є на вигляд чиста, в питті зимна, в смаку приємна і зі запахом гнилих яєць. Хто раз напився “Нафтусі”, той готов і шампана покинути, щоби лише гликнути! Наші селяни пили дуже радо “Нафтусю”, хоч вона їм, як казали, “смерділа””.
Не менш популярним було джерело “Марія”, яке селяни називали “Марусею”, римуючи з “Нафтусею”. Вважали, що ця вода помічна при хворобах очей. Тож вже о шостій ранку біля бювета починала грати музика. Невдовзі з’являлися пацієнти з власними склянками. Вони могли проводити тут по кілька годин, походжаючи навколишніми стежинами, а в дощовицю топчучись на закритій веранді. Паралізованих привозили на інвалідних візках, які можна було випозичити в пансіонатах, а зовсім немічних несли на спеціальних ношах. Але був нюанс... Отець Пристай стверджував: ““Маруся”, помимо своєї вроди й гарного імени, мала деякі погані прикмети. Передовсім вона була трохи солодкава у смаку, до якого дуже тяжко призвичаїтися. Притому хто випив її одну, а найбільше дві шклянки, вона за кілька хвилин спричинювала таку революцію у жолудку пацієнта (а навіть у здорового чоловіка), що хоч-не-хоч, а треба було оглядатися за криївкою”. Керівництво курорту дбало, щоб поряд із джерелом паслася корова ґаздині Марії Пристай – примхлива вода краще засвоювалася з молоком”.
Видання ред.
Пустиннікова І. Карпати.Коротка історія мандрів. Львів : Локальна історія, 2024. 360 с.
Відгуки ред.
Віталій Ляска стверджує: “Ця праця – напрочуд гармонійне поєднання легкості і ґрунтовності, до того ж оздоблене двома сотнями архівних світлин. Це той історичний нонфікшн, якого ми більше хочемо бачити на українському ринку”.
Джерела, посилання ред.
- Пустиннікова І. Карпати.Коротка історія мандрів. Львів : Локальна історія, 2024. 360 с
- Книга на сайті видавництва
- Ірина Пустиннікова. “Карпати. Коротка історія мандрів”. Уривок
- “Локальна історія” заснувала видавництво: перша книга – про Карпати