Карл Хаґлунд (фін. Carl Christoffer ”Calle” Haglund; нар. 29 березня 1979, Еспоо, Фінляндія) — фінський політик. Депутат Європарламенту (20092012), голова Шведської народної партії Фінляндії (20122016), міністр оборони Фінляндії (20122015). Депутат Парламенту Фінляндії (20152016).

Карл Хаґлунд
Карл Хаґлунд
Карл Хаґлунд
Міністр оборони Фінляндії
5 липня 2012 — 29 травня 2015
Попередник Стефан Валлін
Наступник Юссі Нійністьо
Лідер Шведської народної партії
10 червня 2012 — 12 червня 2016
Попередник Стефан Валлін
Наступник Анна-Майя Генрикссон
Депутат Європарламенту
209 — 5 липня 2012
Наступник Нільс Турвальдс

Народився 29 березня 1979(1979-03-29) (45 років)
Еспоо, Нюландська губернія, Фінляндія
Відомий як політик
Країна Фінляндія
Alma mater Hanken School of Economicsd і Mattlidens Gymnasiumd
Політична партія Шведська народня партія
Нагороди
орден Хреста землі Марії 1 класу Commander of the Order of the White Rose of Finland Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross Cross of Merit of the War Invalides Medal for Military Merits
callehaglund.fi

Життєпис ред.

Міністр оборони Фінляндії, лідер Шведської народної партії, депутат Європарламенту.

Народився 29 березня 1979 в Еспоо (Фінляндія).

Має вищу економічну освіту.

З 2009 по 5 липня 2012депутат Європарламенту від Фінляндії.

У квітні 2012 заявив про намір балотуватися на пост голови Шведської народної партії на з'їзді в Кокколі[1][2] і 10 червня на з'їзді партії[3], випередивши (144 голосами проти 106) Анну-Майю Генрикссон, був обраний новим лідером партії [4]. У зв'язку з цим обранням було оголошено про заміну Хаґлундом попереднього голови партії, Стефана Валліна, на посту міністра оборони Фінляндії[5].

5 липня 2012 склав присягу і обійняв посаду міністра оборони Фінляндії, висловивши задоволення існуючим формулюванням урядової програми, відповідно до якої Фінляндія зберігає за собою опцію на вступ в НАТО, але не збирається подавати заявки на отримання членства протягом поточного урядового терміну. Особисто, як міністр, надає перевагу розвитку північного співробітництва.

У червні 2013 на черговому партійному з'їзді переобраний головою Шведської народної партії [6].

У червні 2015 переобраний знову[7], але в 2016 заявив про намір залишити посаду партійного лідера і сконцентруватися на родині таі діяльності в парламенті. За словами Хаґлунда, він втратив віру у раціональну політику[8].

У червні Хаґлунд оголосив, що покидає парламент і переходить на посаду заступника виконавчого директора великої біоенергетичної компанії Sunshine Kaidi New Energy Group і відповідатиме за інвестиційну стратегію компанії в Європі[9]. Свої повноваження члена фінського парламенту Хаґлунд склав 31 липня 2016[10].

Родина ред.

Одружений. Має двох дітей.

Примітки ред.

  1. На пост председателя Шведской народной партии претендует также депутат Европарламента Карл Хаглунд // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 4 квітня 2012. }}
  2. HBL: Карл Хаглунд — фаворит на пост председателя шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 23 травня 2012. }}
  3. Шведская народная партия начала свой съезд, завтра состоятся выборы нового лидера // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 9 червня 2012. }}
  4. Карл Хаглунд избран новым председателем Шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 10 червня 2012. }}
  5. Хаглунд заменит Валлина на посту министра обороны в начале июля // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 12 червня 2012. }}
  6. Карл Хаглунд переизбран на пост главы Шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 9 червня 2013. }}
  7. Хаглунд остается на посту председателя Шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 7 червня 2015. }}
  8. HS и HBL: Карл Хаглунд покидает пост лидера Шведской народной партии – разочарован в политике // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 25 березня 2016. }}
  9. Карл Хаглунд покидает парламент // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 21 червня 2016. }}
  10. Eduskunta, 2016.

Посилання ред.

  • Carl Haglund (Страница Карла Хаглунда на сайте эдускунты) (фін.). Eduskunta. 2016. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  • Особистий сайт [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.] (фін.)
  • Сторінка Карла Хаглунд на сайті Європарламенту