Карл Фрідріх Айхгорн
Карл Фрідріх Айхгорн (нім. Karl Friedrich Eichhorn; 20 листопада 1781, Єна — 4 липня 1854, Кельн) — німецький юрист та викладач, син Йоганна Готфріда Айхгорна[en].
| Карл Фрідріх Айхгорн | |
|---|---|
| нім. Karl Friedrich Eichhorn | |
 | |
| Народився |
20 листопада 1781[1][2][…] Єна[4] |
| Помер |
4 липня 1854[1][2][…] (72 роки) Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький союз[4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське |
| Діяльність | суддя, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник |
| Галузь | історія держави права[5] |
| Alma mater | Геттінгенський університет і HU Berlin |
| Знання мов | німецька[2] |
| Заклад | Геттінгенський університет, HU Berlin і Університет Віадріна |
| Членство | Прусська академія наук і Баварська академія наук |
| Батько | Johann Gottfried Eichhornd |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Карл Фрідріх Айхгорн народився 20 листопада 1781 року у місті Єні. У 1797 році закінчив Геттінгенський університет. У 1805 став професором права Університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері, з 1811 року зайняв кафедру по ньому ж у Берлінському університеті імені Фрідріха Вільгельма. У 1813—1814 роках брав участь у війні за визволення, служив у кавалерії і після закінчення війни був нагороджений Залізним хрестом.
У 1817 році йому запропонували кафедру права в Геттінгені, на що він погодився, покинувши Берлін, і став успішним викладачем. 1828 року пішов у відставку. Його наступник на кафедрі права у Берліні помер у 1832 році, після чого він повернувся до викладання на цій кафедрі, але пішов у відставку через два роки після цього. У 1832 році він також отримав призначення в міністерство закордонних справ, яке він, поряд з роботою в багатьох державних комітетах і веденням досліджень та написанням творів у галузі права, займав до своєї смерті в Кельні.
Ейхгорн поклав початок науковому вивченню німецького права разом із Савіньї був засновником німецької історичної школи права — саме її гілки, що називається школою германістів. Серед його численних учнів був, зокрема, Карл Густав Гомайєр[en].
Його класична праця «Deutsche Staats- und Rechtsgeschichte» (4 томи, Геттінген, 1808—1823; 5-е видання, 1843—1845) за широтою концепції зберігало своє значення довгий час. Разом із Савіньї Ейхгорн заснував у 1815 році «Zeitschrift für geschichtliche Rechtswissenschaft», призначену для пропаганди ідей нової школи. З інших праць Айхгорна відомі «Einleitung in das deutsche Privatrecht mit Einschluss des Lehnrechts» (5-е видання — Геттінген, 1845).
Карл Фрідріх Айхгорн помер 4 липня 1854 року у місті Кельні.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118529412 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Эйхгорн Карл Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
Джерела ред.
- Эйхгорн, Карл-Фридрих // Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона : у 86 т. (82 т. та 4 дод.). — СПб., 1890—1907.
- Schulte . "K.-Fr. Eichhorn. Sein Leben und Wirken (Штутгарт, 1884).
Посилання ред.
- Стаття в ADB (нім. [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Стаття в NDB (нім. [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) (англ.)