Вікіпедія

Карл Добрий

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Карл I.

Святий Карл I Фландрський (Добрий) (фр. Charles I le Bon de Flandres, бл. 1084 — 2 березня 1127) — граф Фландрії в 1119–1127, син Кнуда IV, короля Данії, і Аделі Фландрської, дочки Роберта I, графа Фландрії. Походив з династії Свена Естрідсена.

Карл Добрий
дан. Karl I.
Народився 1083
Оденсе, Данія
Помер 2 березня 1127
St. Donatian's Cathedrald, Брюгге[1]
·навмисне вбивствоd[2]
Поховання Брюгге
Країна  Данія
Діяльність політик
Знання мов данська
Титул принц
Конфесія християнство
Рід Естрідсени
Батько Кнуд IV Святий
Мати Adela of Flandersd
Брати, сестри William II, Duke of Apuliad, Інґеґерд Кнудсдаттер і Cæcilia Knudsdatterd
У шлюбі з Margaret of Clermontd

Біографія ред.

Його батько Кнуд IV Данський був убитий в 1086 році, й мати Карла Адела Фландрська втекла до Фландрії, взявши сина з собою. Карл виріс при дворі свого діда по матері Роберта I і його дядька Роберта II. В 1092 році Адела покинула Фландрію і повторно вийшла заміж за Рожера I, герцога Апулії.

Карл взяв участь в Першому хрестовому поході в 1096 році разом зі своїм дядьком Робертом II, який помер 1111 року. Він став близьким радником нового графа Бодуена VII. До 1118 року Карл одружився зі спадкоємицею графа Ам'єна Рено II, Маргариті де Клермон.

Бодуен помер бездітним в 1119 році, тому головна гілка Фландрского дому вимерла. Незадовго до своєї смерті він зробив своїм спадкоємцем Карла. Всі знатні дворяни Фландрії і його мати Клеменса принесли присягу на вірність наступнику Бодуена. Незадовго до своєї смерті він став ченцем. Він помер по дорозі в замок Віжнендал і був похований 19 червня в Сен-Бертін і в Сент-Омер і, в присутності його спадкоємця Карла та інших іноземних дворян.

Однак його права на Фландрію рішуче заперечувалися матір'ю Бодуена VII. Графиня Клеменса Бургундська, дружина покійного графа Роберта II, була суперницею Карла. Вона сприяла зведенню на трон свого кандидата Вільгельма Іпрського, незаконнонародженого сина Філіпа де Лоо, брата Роберта II. Карл завдав одне за іншим поразки своїм ворогам, і Клеменс довелося віддати йому частину своїх володінь. Вільгельм Іпрський був узятий в полон, що принесло отримання деяких земель і суми грошей. Карл рішуче розправився з іншими учасниками конфлікту: Бодуен III, граф Ено разом з Томасом де Марленом, сеньйором де Кусі, був вщент розгромлений Карлом в битві; Готьє, граф Хесдіна позбувся всіх своїх володінь; Гуго II, граф Сен-Поля втратив фортецю Сен-Поль; тільки Есташ III, граф Булоні не загубив свої землі.

Після цих перших військових дій Карл стрімко завоював репутацію доброчесного і щедрого по відношенню до бідних людей, за що й отримав прізвисько «Добрий». Також він був дуже набожним, але в той же час і духовно сильною людиною. Його репутація була така, що йому пропонували стати імператором або королем Єрусалима. Але Карл відхилив обидві пропозиції, заявивши, що для нього переважніше присвятити себе своїм справам у Фландрії. В 1123 році він приєднався до короля Франції Людовику VI, для війни з імператором Священної Римської імперії Генріхом V.

Взимку 1126/1127 року у Фландрії було дуже мало прожитку, зерно зіпсувалося, і скрізь панував голод. Карл активно намагався вжити заходів проти голоду. Але в середу, 2 березня 1127 року, Карл загинув насильницькою смертю в церкві Сен-Донато в Брюгге під час меси.

 
Вбивство Карла I Фландрського

Вбивцями Карла Доброго були продавці зерна, яке незаконно продавалося, вони були незадоволені судом графа, який був спрямований проти них. Він був похований в ризниці Сент-Донат, а пізніше 26 листопада 1606 року були передані Філіпу Рудень, єпископу Брюгге, де і тепер знаходяться у верхній частині храму. З тих пір щороку по ньому служать меси. Карл був дуже популярний, а незабаром став розглядатися як мученик і святий. Він був зарахований до ліку святих в 1883 році папою Львом XIII. Вбивці Карла були арештовані і замучені до смерті дворянами і простими людьми Брюгге і Гента.

Карл не залишив потомства через його шлюб з Маргаритою де Клермон, і титул графа Фландрії перейшов до його троюрідного брата, Вільгельма Клітона, який недовгий час був графом. Після нього Фландрією заволодів Тьєрі Ельзаський.

Література ред.

  • Флодоард. Анналы// Рихер Реймский. История. / Пер. с лат., сост., коммент. и указ. А. В. Тарасовой ; отв. ред. И. С. Филиппов. — М.: РОССПЭН, 1997.
  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз.
  • Édouard André Joseph Le Glay, Histoire des comtes de Flandre, 1843.
  • Egon Boshof: Lothringen, Frankreich und das Reich in der Regierungszeit Heinrichs III. In: Rheinische Vierteljahrsblätter 42, Bonn 1978, S. 63-127.
  • Henri Platelle, Denis Clauzel: Histoire des provinces françaises du Nord. 2. Des principautés à l'empire de Charles Quint (900–1519). Westhoek-Editions / Éditions des Beffrois, 1989, ISBN 2-87789-004-X.
  • Cécile et José Douxchamps: Nos dynastes médiévaux (éditeur José Douxchamps). Wepion-Namur 1996, ISBN 2-9600078-1-6.
  • Georges-Henri Dumont: Histoire de la Belgique. Histoire/le cri, Bruxelles 1977, ISBN 2-87106-182-3.
  • Tanner, Heather J, Families, Friends and Allies: Boulogne and Politics in Northern France and England, C.879-1160
  • Galbert de Bruges, Le meurtre de Charles le Bon, traduit du latin par J. Gengoux, Fonds Mercator — Anvers, 1978.

Примітки ред.

  1. ↑ Tang F. De moord op Karel de Goede (1127) — 2014.
  2. ↑ https://historiek.net/de-moord-op-karel-de-goede-1127/47017/

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Добрий&oldid=40562597