Карл Джонсон (вірусолог)

Карл Джонсон ( — 10 жовтня 2023(2023-10-10)) — американський вірусолог, відомий відкриттям вірусів Мачупо, Хантаан та Ебола. Обіймав ключові посади в Американському товаристві тропічної медицини та гігієни[en]. [2][3][4][5]

Карл Джонсон
Помер 10 жовтня 2023(2023-10-10)
Діяльність вірусолог
У шлюбі з Patricia Ann Webbd[1]
Нагороди

Кар'єра

ред.

Джонсон вивчав медицину в Університеті Рочестера, здобув ступінь доктора медицини та закінчив медичну ординатуру у пресвітеріанській лікарні в Нью-Йорку[en]. З 1958, він працював у Національному інституті алергії та інфекційних захворювань[en] (NIAID) з вірусами респіраторної застуди (спільно з Робертом М. Чаноком[en])

Джонсон працював 13 років, починаючи з 1962 року (з 1964 року як директор) у лабораторії Національного інституту охорони здоров’я в зоні Панамського каналу, а потім у Центрах контролю та профілактики захворювань (CDC) в Африці та Кореї. В Атланті він створив першу лабораторію рівня 4 для CDC. Після виходу на пенсію Джонсон продовжував працювати у фармацевтичній промисловості та був ад'юнкт-професором в Університеті Нью-Мексико. В .

В 1981 році він залишив CDC, щоб працювати в Інституті інфекційних захворювань армії США як програмний директор з небезпечних вірусів.

Він також працював доцентом медицини та біології в Університеті Нью-Мексико, де його займався хантавірусними захворюваннями та екологією.

Нагороди та визнання

ред.
  • 1984/85: президент Американського товариства тропічної медицини та гігієни, від якого раніше здобув премію Бейлі К. Ешфорда
  • 2011: премія Еда Новаковського з клінічної вірусології[6]
  • 2021: Clarivate Citation Laureates

Примітки

ред.
  1. Monath T. P., Johnson K. M. In Memoriam Patricia Ann Webb (1925–2005) // Arch. Virol.Springer Science+Business Media, 2005. — Vol. 150, Iss. 6. — P. 1268–1270. — ISSN 0304-8608; 1432-8798doi:10.1007/S00705-005-0535-8
  2. Pioneer in Zoonotic Virology to be 2011 CVMBS Pfizer Distinguished Lecturer. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 28 березня 2022.
  3. How Ebola's discovery was wrongly credited to one researcher. 14 липня 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
  4. Garrett, Laurie (18 серпня 2015). Ebola's Lessons. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 28 березня 2022 — через www.foreignaffairs.com.
  5. Ebola Was Seen For The First Time 38 Years Ago. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
  6. http://c.ymcdn.com/sites/www.pascv.org/resource/resmgr/Clinical_Virology_Awards/2011_Karl_M._Johnson.pdf