Карлос Кляйбер
Карл Людвіґ Боніфаціус Кляйбер (нім. Karl Ludwig Bonifacius Kleiber, 3 липня 1930, Берлін — 13 липня 2004, Коньшиця, Словенія), також відомий, як Карлос Кляйбер (нім. Carlos Kleiber) та під псевдонімом Карл Келлер (нім. Karl Keller) — австрійський та німецький диригент, вважається одним із найвизначніших диригентів 20-го століття.
| Карлос Кляйбер | |
|---|---|
| нім. Carlos Kleiber | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | нім. Karl Ludwig Bonifacius Kleiber |
| Дата народження | 3 липня 1930[1][2][…] |
| Місце народження | Берлін, Німецька імперія[1][4] |
| Дата смерті | 13 липня 2004[1][2][…] (74 роки) |
| Місце смерті | Коньшиця, Литія, Словенія[4] |
| Поховання | Коньшиця |
| Роки активності | з 1954 |
| Громадянство | Німеччина[5] |
| Професії | диригент |
| Освіта | Федеральна вища технічна школа Цюриха і Riverdale Country Schoold |
| Жанри | класична музика |
| Лейбли | Deutsche Grammophon |
| Нагороди |
     |
| Батько | Еріх Кляйбер |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєвий шлях ред.
Карлос Кляйбер — син австрійського диригента та генерального директора Берлінської державної опери австрійця Еріха Кляйбера та американки Рут Гудріч. Народився у Берліні. Мати Рут мала у своїх коріннях єврейських родичів, а також шотландського письменника-романіста сера Вальтера Скотта. На знак протесту проти втручання нацистського режиму в справи мистецтва, батько 1935 р. переїхав з усією сім'єю до Зальцбурга. Згодом родина з маленьким Карлосом переїхала до Швейцарії, а в 1940 у Буенос-Айрес[6]. Поруч із навчанням у школі, Кляйбер розпочав заняття композицією та співом, навчався грі на фортепіано та ударних. Одні з перших своїх музичних вражень отримав у Teatro Colón, куди він супроводжував батька на репетиції.
1949-го розпочав навчання хімії у Вищій технічній школі Цюриха (нім. ETH Zürich), проте вже 1950-го полишив навчання, щоб продовжити музичну освіту в Буенос-Айресі у Артуро Тосканіні.
1952-го розпочинає свою кар'єру коррепетитором у Gärtnerplatz-Theater у Мюнхені. У 1954 р. стає музичним директором у Потсдамі й використовує при цьому псевдонім «Karl Keller». Після короткотермінової діяльності у Віденьській Народній Опері (нім. Wiener Volksoper), у 1958-64 рр. працював у нім. Deutsche Oper am Rhein, де і відбувся його офіційний дебют як диригента, у 1964-66рр. діяльність в нім. Opernhaus Zürich. 1966-68р. Був першим капельмайстром державного театру Штуттґарта. У 1966 р. перші закордонні гастролі на Едінбурґський фестиваль.
Відзнаки ред.
1978-го відзначений Почесним призом у галузі культури міста Мюнхена (нім. Kultureller Ehrenpreis der Landeshauptstadt München). 1990 р. — орден Pour le mérite, (фр. За заслуги) у галузях науки та культури. 1992 р.— Австрійський орден Пошани у галузях Науки та Мистецтва (нім. Das Österreichische Ehrenzeichen für Wissenschaft und Kunst), вже після отримання 1980 р. австрійського громадянства, потім — Золоту паличку міланського Scala та Приз німецького Звукозапису (нім. Deutscher Schallplattenpreis), Орден за заслуги Баварії (нім. Bayerischer Verdienstorden) та Орден за заслуги ФРН нім. Verdienstorden der Bundesrepublik Deutschland.
Дискографія ред.
Опубліковані записи: Вільний стрілець (нім. Freischütz) Вебера, Трістан та Ізольда Ваґнера, два Live-відео з трансляції Rosenkavalier Штраусса, La traviata, Otello, Верді, Кажан Й. Штрауса (як для платівки, так і Live-відео з трансляції), Симфонії Бетховена Nr. 4 (Live-запис та відео), 5, 6 (Live-запис) та 7 (live, як для платівки, так і для відеопродукції) також Увертюра Coriolan на відео; Йоганнес Брамс: 4-та симфонія (платівка та відео) та 2-га (відео), Шуберт: 3-тя та 8-ма (h-Moll; «Незавершена»), Симфонії Моцарта Nr. 33 та 36 (обидві на відео); Гайдн, Симфонія з литаврами (нім. Sinfonie mit dem Paukenschlag), три Варіації з Воццека Берґа, фортепіанний концерт Дворжака та Новорічні концерти Віденьського філарм. оркестру (нім. Neujahrskonzerte der Wiener Philharmoniker) у 1989 та 1992 рр.
Виноски ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #129264989 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Obrazi slovenskih pokrajin — ISSN 2712-5408
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ carlos-kleiber.de. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 26 лютого 2011.
Література ред.
- Mauro Balestrazzi: Carlos Kleiber: Angelo o demone? L'epos, Palermo 2006, ISBN 88-8302-325-0.
- Jens Malte Fischer: Carlos Kleiber— Der skrupulöse Exzentriker. Wallstein, Göttingen 2006, ISBN 3-8353-0138-1.
- Alexander Werner: Carlos Kleiber— Eine Biografie. Schott, Mainz 2007; 2. bearbeitete Auflage 2009, ISBN 978-3-7957-0598-5.
- Tomislav Vichev: Kleiber's Era , Sofia, 2003.
Посилання ред.
- Карлос Кляйбер на сайті IMDb (англ.)
- Інформація щодо Carlos Kleiber, eine Biografie Alexander Werner [Архівовано 14 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Дискографія та концерти [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Дискографія DGG
- Некролог та біографія
- Некролог та біографія Tomislav Vichev
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|