Карлос Ернандес (боксер)

Карлос Енріке Ернандес Рамос (ісп. Carlos Enrique Hernández Ramos; 21 квітня 1940, Каракас — 2 липня 2016, Каракас) — венесуельський професійний боксер, представник легкої та першої напівсередньої вагових категорій. Виступав на професійному рівні в період 1959—1971 років, володів титулами чемпіона світу за версіями WBC (1965—1966) і WBA (1965—1966), перший в історії Венесуели чемпіон світу з боксу.

Карлос Ернандес
Загальна інформація
Повне ім'я	ісп. Carlos Enrique Hernández Ramos
Громадянство	Венесуела
Народився	21 квітня 1940(1940-04-21) Каракас, Венесуела
Помер	2 липня 2016 (76 років) Каракас, Венесуела
Вагова категорія	перша напівсередня
Стійка	ортодокс
Зріст	169 см
Професіональна кар'єра
Перший бій	26 січня 1959
Останній бій	11 травня 1971
Боїв	76
Перемог	60
Перемог нокаутом	44
Поразок	12
Нічиїх	4

Біографія

Активно займатися боксом почав із раннього дитинства, проходив підготовку під керівництвом тренерів Хуансіо Медіни та Чікі Ферерри.

Починав спортивну кар'єру як аматор, першого серйозного успіху досяг уже у віці п'ятнадцяти років, коли став чемпіоном свого федерального округу і виграв національну першість у напівлегкій ваговій категорії. Пізніше перемагав на чемпіонаті Центральної Америки та країн Карибського басейну, здобув перемогу на міжнародному турнірі в Мексиці, загалом провів серед аматорів 25 офіційних боїв, з яких усі виграв.

Дебютував на професійному рівні в січні 1959 року, вигравши свого першого суперника технічним нокаутом у третьому раунді. Виходив на ринг досить часто, так, протягом першого року провів 13 поєдинків — лише у двох випадках було зафіксовано нічию, тоді як у всіх інших він незмінно був переможцем. У липні 1960 року завоював титул чемпіона Венесуели у легкій ваговій категорії, нокаутувавши співвітчизника Вісенте Ріваса. Першу в кар'єрі поразку зазнав у червні 1961 року, за очками в десяти раундах від відомого американського боксера Едді Перкінса.

Незважаючи на поразку, продовжив битися на рингу. Він вигравав більшість своїх поєдинків та поступово піднімався у світових рейтингах. Маючи у послужному списку 36 перемог і лише три поразки, у 1965 році Карлос Ернандес удостоївся права оскаржити титули чемпіона світу за версіями Всесвітньої боксерської ради (WBC) та Всесвітньої боксерської асоціації (WBA) у першій напівсередній вазі. Він знову зустрівся з Едді Перкінсом і зумів взяти у нього реванш, вигравши за підсумками п'ятнадцяти раундів розділеним рішенням суддів. Таким чином, він став першим в історії Венесуели чемпіоном світу з боксу.

Двічі захистив отримані чемпіонські пояси, провів пару звичайних рейтингових боїв, після чого у квітні 1966 року в рамках третього захисту титулів зустрівся зі срібним олімпійським призером із Італії Сандро Лопополо. Бій між ними тривав усі п'ятнадцять раундів, у результаті двоє суддів віддали перемогу італійцеві, тоді як третій поставив нічию.

Втративши обидва чемпіонських титула, надалі Ернандес ще протягом кількох продовжував з поперемінним успіхом виступати на професійному рівні. У травні 1969 року йому представилася можливість повернути собі титул чемпіона світу WBA у першій напівсередній вазі, проте перемогти чинного чемпіона аргентинця Ніколіно Лочче він не зміг, після п'ятнадцяти раундів судді одноголосно назвали переможцем Лочче. Востаннє Ернандес боксував в офіційному поєдинку у травні 1971 року, йому протистояв британець Кен Бьюкенен, який переміг технічним нокаутом у восьмому раунді. Загалом Карлос Ернандес провів на професійному рівні 76 боїв, з них 60 виграв (у тому числі 44 достроково), 12 програв, у чотирьох випадках було зафіксовано нічию.

Посилання

• Карлос Эрнандес(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec