Каргарка сіроголова
| Каргарка сіроголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chloephaga poliocephala P.L. Sclater, 1857 | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Карга́рка сіроголова[2] (Chloephaga poliocephala) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae)[3]. Мешкає в Аргентині і Чилі.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 50-60 см, самці важать 1,62-2,27 кг, самиці 1,47-1,49 кг. Голова і шия сірі, верхня частина спини і груди рудувато-коричневі, боки смугасті, чорно-білі, живіт білий, спина сірувато-коричнева. Крила чорнуваті, в польоті на них помітні білі плями і зеленуваті з металевим відблиском "дзеркальця". Дзьоб чорний, лапи оранжеві з чорними плямками. У молодих птахів руді частини в оперення більш тьмяні, спина і груди більш смугасті, а "дзеркальця" темно-коричнюваті.
Поширення і екологія ред.
Сіроголові каргарки гніздяться на півдні Чилі і на південному заході Аргентини, на південь від 37° південної широти, зокрема на Вогняній Землі. Вони живуть на галявинах вологих нотофагусових лісів, на берегах річок, озер і боліт, на луках, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Взимку вони мігрують на північ, досягаючи провінції Буенос-Айрес, де зимують на луках і пасовищах. Бродячі птахи спостерігалися на Фолклендських островах.
Сіроголові каргарки живляться листям, стеблами і насінням трав і осоки, а також ягодами Empetrum rubrum. Сезон розмноження у них триває з жовтня по листопад, іноді триває до березня. Птахи гніздяться поодинці або невеликими розрідженими групами. Гніздо розміщується у високій траві, на пні або в дуплі дерева, встелюється пухом. В кладці від 4 до 6 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 30 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chloephaga poliocephala: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 04 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 січня 2023.
Джерела ред.
- Madge, Steve; Burn, Hilary (1988). Waterfowl: an Identification Guide to the Ducks, Geese, and Swans of the World. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 0-395-46727-6.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |