Каргарка ефіопська
| Каргарка ефіопська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanochen cyanoptera (Rüppell, 1845) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Bernicla cyanoptera Rüppell, 1845 Andichenodes cyanoptera (Rüppell, 1845) Cyanochen cyanopterus (Rüppell, 1845) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Карга́рка ефіопська[2] (Cyanochen cyanoptera) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae)[3]. Ендемік Ефіопії. Це єдиний представник монотипового роду Ефіопська каргарка (Cyanochen).
Таксономія ред.
.JPG)
Таксономічне положення цього виду є невизначеним. Морфологічно ефіопські каргарки є близькими до галагазних (Tadorninae), зокрема до південноамериканських каргарок, які мають дуже схожу шлюбну поведінку[4]. Однак молекулярно-філогенетичне дослідження, що включало аналіз мітохондріальної ДНК, показало, що ефіопська каргарки належать до окремої давньої клади, що також включає екваторіальну качку, інший вид з сумнівною таксономією[5]. Забарвлення крила, важливий морфологічний показник еволюційних відносин у гусеподібних, у цих двох видів подібне і відрізняється від забарвлення крил інших птахів[6].
Опис ред.
Довжина птаха становить 60-75 см, вага 1305-2360 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе, голова і верхня частина шиї дещо блідіші. Передня частина крила яскраво-синя, помітна в польоті. Дзьоб невеликий, чорний, лапи чорні. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення. Оперення густе і пухке, пристосоване до холодного високогірного клімату.
Поширення і екологія ред.
Ефіопські каргарки мешкають на Ефіопському нагір'ї, на берегах гірських річок, озер і боліт, а також на високогірних луках та у високогірних чагарникових заростях, на висоті від 1800 до 3100 м над рівнем моря. Живляться травою, зокрема осокою. Ведуть нічний спосіб життя. Ефіопські каргарки можуть літати і плавати, однак роблять це неохоче. Під час негніздового періоду вони формують зграї. Гніздяться в траві, в кладці 6-7 яєць.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція ефіопських каргарок становить від 4500 до 10500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та полювання.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cyanochen cyanoptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 08 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 січня 2023.
- ↑ Kingdon, J. (1989). Island Africa: The Evolution of Africa's Rare Plants and Animals. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-08560-9.
- ↑ Johnson, Kevin P.; Sorenson, Michael D. (1999). Phylogeny and biogeography of dabbling ducks (genus Anas): a comparison of molecular and morphological evidence (PDF). Auk. 116 (3): 792—805. doi:10.2307/4089339. JSTOR 4089339. Процитовано 1 January 2009.
- ↑ Madge, Steve; Burn, Hilary (1987). Wildfowl: an Identification Guide to the Ducks, Geese and Swans of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7470-2201-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |