Ка́по — ув'язнений німецького концентраційного табору, призначений СС для нагляду за примусовою працею інших ув'язнених та для виконання інших адміністративних завдань.

Нарукавна пов'язка табірного оберкапо.

«Капо» називали категорію табірного активу, що знаходилася за ієрархією нижче оберкапо і вище за бригадирів, могли виконувати функції старости барака, наглядача. В німецьку мову слово було запозичене з італійської мови: (італ. il capo — голова) і вживалося у південній Німеччині. Перша офіційна посада капо була започаткована у Дахау. Великі табори мали також «оберкапо» — актив, вищий за статусом від звичайного капо. Актив капо поповнювався в основному за рахунок карних злочинців, особливо німців, рідше — «табірних ветеранів». Нерідко серед капо були гомосексуали, а також євреї, комуністи, «переміщені особи» з окупованих територій, які прагнули піднятися на вищий щабель табірної ієрархії. Через співпрацю з нацистською адміністрацією капо не користувалися пошаною, але мали владу над простими в'язнями.

Роль у концтаборі ред.

У широкому сенсі капо в нацистських концтаборах — це актив концентраційних таборів, привілейований прошарок в'язнів, що здійснював безпосередній, низовий контроль за повсякденним життям інших. Привілейоване становище капо підкреслювалося максимальною наближеністю умов їх життя і побуту до нормальних службовців: актив жив окремо від простих ув'язнених в опалюваній частині бараку, отримував посилене харчування (особливо завдяки можливості розподіляти продукти, що виділяються для всіх в'язнів, на свою користь), користувався цивільним одягом і добрим взуттям, мав можливість підтримувати власну чистоту і гігієну. В обмін на ці послаблення режиму нацистське керівництво концтаборів чекало від капо жорстоких і ефективних дій відносно простих в'язнів, підтримки жорстокої дисципліни, виконання робочих норм за допомогою залякування і насильства. Капо, як правило, були такими ж жорстокими до простих ув'язнених, як і нацистська охорона концтаборів.

Джерела ред.