Канон десяти аттичних ораторів

список найвидатніших давньогрецьких ораторів V — початку III століть до н. е.

Кано́н десяти́ атти́чних ора́торів — список найвидатніших давньогрецьких ораторів V — початку III століть до н. е., складений в Античності.

Історія складання ред.

Давньогрецькі вчені епохи еллінізму виділяли найкращих письменників в тому чи іншому жанрі і складали канони ліриків, епіків, істориків тощо. Александрійські вчені III—II століть до н. е. Аристофан Візантійський і Аристарх Самофракійський виділили і десять кращих ораторів Давньої Греції[1]. Оскільки головним центром давньогрецького красномовства були Афіни, цей список прийнято називати каноном десяти аттичних (або афінських) ораторів. З числа десяти ораторів двоє — Лісій і Дінарх — були не афінськими громадянами, а метеками (іноземцями, які постійно проживали в Афінах). До нашого часу дійшли промови та листи всіх десяти ораторів канону, однак промови Гіперіда — тільки в уривках[2].

За іншою версією, канон склали пергамські вчені в II столітті до н. е., а остаточно його «затвердив» значно пізніше, вже в римську епоху Цецилій Калактійський[3]. Про останнього відомо, що він написав твір «Про стилі десяти ораторів», нині втрачений. Біографіям аттичних майстрів красномовства присвячено кілька праць античних письменників: «Життєписи десяти ораторів» (дав.-гр. Βίοι των δέκα ρητόρων), приписувані помилково Плутарху[4], біографія Демосфена у складі «Порівняльних життєписів» Плутарха, а також «Про аттичних ораторів» (дав.-гр. Περὶ τῶν Ἀττικῶν ῥητόρων) Діонісія Галікарнаського — у цього автора список містить тільки шість імен[5].

Список ораторів ред.

Портрет Ім'я українською мовою Ім'я давньогрецькою мовою Роки життя Примітка
Антіфонт Ἀντιφῶν 479-409 до н. е. Дядько Андокіда. Можливо, дві різні особистості: Антифон Афінський і Антифон з Рамнунта
Андокід Ἀνδοκίδης бл. 440 — після 391 до н. е. Племінник Антифона Афінського
  Лісій Λυσίας бл. 445—380 до н. е. Метек
  Ісократ Ἰσοκράτης 436-338 до н. е.
Ісей Ἰσαῖος бл. 420 — бл. 350 до н. е. Вчитель Демосфена
  Есхін Αἰσχίνης 389-314 до н. е.
Лікург Атенський Λυκοῦργος 396-323 або 390—324 до н. е.
  Демосфен Δημοσθένης 384-322 до н. е. Учень Ісея. Вчинив самогубство
  Гіперід Ὑπερείδης 390/389/388—322 до н. е. Убитий за наказом Антипатра
Дінарх Δείναρχος бл. 360 — бл. 290 до н. е. Метек. Логограф, сам з промовами практично не виступав

Примітки ред.

  1. Брюс Мецгер. Различные влияния на развитие канона // [1] = The Canon of the New Testament: Its Origin, Development, and Significance. — 7-е изд. — М. : Библейско-богословский ин-т св. апостола Андрея, 2018. — 342 с. — (Современная библеистика) — ISBN 978-5-89647-261-2. Архівовано з джерела 16 лютого 2020
  2. История греческой литературы, 1955, с. 294.
  3. История греческой литературы, 1955, с. 234.
  4. История греческой литературы, 1955, с. 241—242.
  5. История греческой литературы, 1955, с. 258.

Література ред.

Первинні джерела ред.

Вторинні джерела ред.

Посилання ред.

  • Псевдо-Плутарх. Жизнеописания десяти ораторов. Сайт «Симпосий». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  • Дионисий Галикарнасский. Об аттических ораторах. Сайт «Симпосий». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  • 10 ораторов. Сайт «Симпосий». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  • Mészáros, Tamás. A Remark on the Canon of the Attic Orators (англ.). Academia.edu. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.