Камерарій
Камера́рій (лат. camerarius, від лат. camera — «палата»; нім. Kämmerer, пол. kamlarz)
- 1) у Західній Європі придворний чиновник вищого рангу, який завідував скарбницею;
- 2) у Польщі й Литві посадова особа дворянського походження, яка була присутня на засіданнях земського суду;
- 3) коморник у війську, прирівняний до воєнного поліцмейстера[1].
Історія ред.
Ця посада з'явилась ще у Франкському королівстві, де вона відповідала сучасному скарбникові, тобто тоді камерарій відав скарбницею короля. У ранньофеодальний період в Німеччині і норманській Англії повноваження камерарія були дещо ширшими, вбираючи в себе окрім фіскальних функцій, ще й господарські. В цих країнах камерарій був зобов'язаний наглядати за палацовим майном монарха[2]. У часи Шведської імперії у підвладних провінціях камерарій забезпечував також збирання податків, така особа називалася камрером.
У документах Ватикану термін «Domini Papae camerarius» відомий з 1159 року. Як член Римської курії камерарій Папи Римського очолював Апостольську палату (фінансову службу) і відповідав за матеріальні цінності апостольського престолу. 1247 року папа Григорій X у своїй постанові «Ubi periculum» наголосив, що камерарій виконує свої обов'язки після смерті чинного монарха до обрання наступного папи. Оскільки в Середньовіччі така процедура, конклав, часто затягувалась, то вакантний період міг тривати роками. Це значно підвищило рівень відповідальності камерарія, тому якщо спочатку на нього призначали прелата, то потім — єпископа, а зрештою — тільки кардинала. З XV сторіччя ці зміни призвели до появи фактично нової посади — камерленго Святої Римської церкви[3].
Окрім монарших престолів посада камерарія могла існувати при скарбниці міста[4] та в деяких чернечих орденах[5].
Священна Римська імперія ред.
Скарбом імперії завідував верховний камерарій (лат. archicamerarius, нім. Erzkämmerer).
травень 1387[6]
- лат. Nos Sigismundus dei gracia Hungarie Dalmacie Croacie Rame Servie Galicie Lodomerie Comanie Bulgarieque rex, marchio Brandemburgensis, sacri Romani Imperii archicamerarius, atque Boemie et Luczemburgensis heres
- Ми, Сигізмунд, Божою милістю, король Угорщини, Далмації, Хорватії, Рами, Сербії, Галичини, Волині, Куманії і Болгарії; маркграф Бранденбурзький; верховний камерарій Священної Римської імперії; а також дідич Богемський і Люксембурзький.
Примітки ред.
- ↑ Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.(рос.)
- ↑ Словарь терминов (глоссарий) по истории государства и права зарубежных стран. — 2006.(рос.)
- ↑ Католическая энциклопедия. — 2011.(рос.)
- ↑ Чудинов А. Н. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. — 1910.(рос.)
- ↑ Сойкин П. П. Полный православный богословский энциклопедический словарь: в 2-х т. — Спб.: Изд-во П. П. Сойкина, 1913.(рос.)
- ↑ Bocek, Antonin; Chytil, Josef; Chlumecky, Peter, Ritter von; Brandl, Vincenc; Bretholz, Bertold. Codex diplomaticus et epistolaris Moraviae. Olomucii : Aloysii Skarnitzl, 1836-1903, Band 11; p.381; Doc. № 431.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Камерарій