Кам'янське городище
Кам'янське городище — залишки городища скіфського часу, ймовірно Метрополя (столиці Скіфії)[1] в степовій зоні Північного Причорномор'я. Розташоване на лівому березі річки Дніпро, в районі міста Кам'янка-Дніпровська.
| Кам'янське городище | |
|---|---|
|
| |
| 47°28′ пн. ш. 34°25′ сх. д. / 47.467° пн. ш. 34.417° сх. д.Координати: 47°28′ пн. ш. 34°25′ сх. д. / 47.467° пн. ш. 34.417° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Кам'янка-Дніпровська |
| Тип | городище |
  Кам'янське городище Кам'янське городище (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Метрополь ред.
Ймовірно саме на цьому місці була розташована столиця Скіфії — Метрополь, центр держави царя Атея.
Археологія ред.
Більша частина затоплена водами Каховського водосховища. Досліджуване вже майже сто років.
Виникло на дюнному мисі між плавневими масивами на межі 5-4 ст. до Н. Е. Мало площу 12 км², яку відокремлював від степу земляний вал висотою 2 м.
Культурний шар залягає лінзами.
Тут знайдено: столовий посуд — чорнолаковий, розписний, сіроглиняний; вироби з бронзи, заліза, кістки та рогу; монети Боспорського царства, Істрії (колишнє місто на західному узбережжі Чорного моря, на території сучасної Румунії), Ольвії; фрагменти амфор, скляних речей; прикраси із бронзи, каменю, золота.
Виявлено залишки садиб з каркасними, напівземлянковими та наземними житловими спорудами, господарськими ямами, бронзоливарні майстерні та майстерні з обробки кістки та рогу, кузні. Деякими дослідниками[2] поселення вважається одним з ключових виробничих центрів Скіфії. В тому числі на його території виявлено центр металообробки, стан якого свідчить про високотехнологічний рівень ковальського ремесла.
Крім ремесла та домашнього виробництва, мешканці поселення займалися землеробством та скотарством.
На думку науковців, виникнення цього поселення на місці зимовищ кочових скіфів пов'язане з процесом переходу тогочасних мешканців тамтешніх земель до осілості. Пізніше це городище відігравало роль економічного центру степового Надчорномор'я, де концентрувалися торгові зв'язки Степової Скіфії з її сусідами, в першу чергу — з грецькими містами Північного Причорномор'я.
Проіснувало до кінця 4 ст. до Н. Е..
Городище було розкопано в 1900 році Д. Я. Сердюковим — місцевим вчителем, а в 30-х і 40-х роках XX століття Б. М. Граковим.
Джерела та література ред.
- Н. О. Гаврилюк. Кам'янське городище [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 71. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Н. О. Гаврилюк. Кам'янське городище [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Три царства сколотів - обряди, вірування. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
- ↑ Завьялов В. І. Ще раз про залізообробне виробництво на Кам’янському городищі / В. І. Завьялов, Н. М. Терехова // Археологія. - 2017. - № 3. - С. 120-127.