Калашник Михайло Харитонович

Миха́йло Харито́нович Кала́шник (вересень 1903(1903), селище Решетилівка, тепер Решетилівського району Полтавської області — 6 травня 1974, місто Москва) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (13.04.1964), начальник політичного управління Київського військового округу.

Калашник Михайло Харитонович
Народився 1903[1][2][3]
Решетилівка
Помер 6 травня 1974(1974-05-06)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність українець
Діяльність мемуарист
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»

Життєпис ред.

Народився в бідній селянській родині. У 1922 році закінчив педагогічне училище на Полтавщині.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928 році закінчив соціально-економічний факультет Дніпропетровського інституту народної освіти.

З 1928 по грудень 1929 року — викладач історії партії в Дніпропетровському залізничному технікумі, викладач історії партії на робітничому факультеті Дніпропетровського гірничого інституту.

З грудня 1929 по жовтень 1930 року служив у Червоній армії.

У жовтні 1930 — березні 1932 року — викладач історії партії на робітничому факультеті Дніпропетровського гірничого інституту.

З березня 1932 року — в Червоній армії: викладач історії партії в Луганській авіаційній школі РСЧА.

У 1937—1939 роках — інструктор відділу пропаганди і агітації Харківського військового округу.

З листопада 1939 року — начальник відділу пропаганди і агітації Харківського військового округу. Учасник окупації Західної України радянськими військами в 1939 році.

З лютого 1941 року — заступник начальника політичного відділу штабу 18-ї армії РСЧА. Учасник німецько-радянської війни. У червні — серпні 1942 року — заступник начальника політичного відділу 18-ї армії РСЧА.

У серпні — вересні 1942 року — військовий комісар 236-ї стрілецької дивізії РСЧА Північно-Кавказького фронту.

У вересні 1942 — 1945 року — начальник політичного відділу 47-ї армії.

У 1945—1946 роках — заступник начальника політичного управління Групи радянських окупаційних військ в Німеччині.

У 1946—1950 роках — начальник політичного управління Групи радянських окупаційних військ в Німеччині.

У 1950—1952 роках — слухач Вищої військової академії імені Ворошилова.

У 1951—1954 роках — начальник політичного управління Київського військового округу.

У листопаді 1954 — 1958 року — начальник управління пропаганди і агітації Головного політичного управління Радянської армії і Військово-морського флоту.

У 1958—1972 роках — заступник начальника Головного політичного управління Радянської армії і Військово-морського флоту.

З 1972 року — військовий консультант Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР в Москві.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Родина ред.

Дружина, Карнаух Ганна Єфремівна (1904—1993), педагог, партійний працівник. Сини Валентин (1935—2013) та Ігор (1940—2009).

Звання ред.

Нагороди ред.

Джерела ред.

  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. Czech National Authority Database
  3. Autoritats UB