Казіс Пуйда
| Казіс Пуйда | ||||
|---|---|---|---|---|
| Kazys Puida | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Kazys Aleksandras Puida | |||
| Псевдонім | Žegota | |||
| Народився |
19 березня 1883 Šėtijaid, Lekėčiai Eldershipd, Шакяйський район, Литва | |||
| Помер |
24 січня 1945 (61 рік) Nausėdaid, Ylakiai Eldershipd, Скуодаський район, Литва | |||
| Поховання | Паневежис | |||
| Громадянство |
Литва  Литва | |||
| Діяльність | прозаїк, драматург | |||
| Роки активності | 1905—1944 | |||
| Напрямок | реалізм з елементами символізму | |||
| У шлюбі з | Ona Pleirytė-Puidienėd | |||
|
| ||||
 Казіс Пуйда у Вікісховищі | ||||
Казіс Пуйда (лит. Kazys Aleksandras Puida; 19 березня 1883, Шетіяй Сувальська губернія Королівство Польське тепер Шакяйський район, Литва— 24 січня 1945, Наусідай под Каунасом) — литовський поет, прозаїк, драматург.
Життєпис ред.
Закінчив гімназію у Маріямполе, потім Політехнічний інститут у Берлін (1904).
1905—1907 працював в редакції газети «Вільянус жініос» („Vilniaus žinios“)[1]. Брав участь у діяльності литовських організацій.
1906 одружився з письменницею, журналісткою, громадською діячкою Оною Плейріте, у шлюбі Пуйдене[2].
1907—1912 — викладав литовську мову у Шяуляї.
Через переслідування владою разом з дружиною виїхав до Росії у Челябінськ, де у 1912—1916 викладав німецьку мову[1], за іншими свідченнями — математику.
Під час Першої світової війни опинився у Петрограді, де у 1916 був забратий до армії.
Після повернення до Литви у 1920 працював у книговидавничому товаристві «Швітуріс» („Švyturis“), у типографії «Спіндуліс» („Spindulis“).
[[1922] — заснував видавництво «Вайва» („Vaiva“), що випускала серію літературної класики, редагував та видавав літературні часописи «Гайрес» („Gairės“; 1923—1924), «Кривуле» („Krivulė“; 1923—1925), «Гайсай» („Gaisai“; 1930—1931).
1937 — поселився в селі Науседай під Каунасом, де і помер. Похований у Паневежюкасі.
Творчість ред.
Дебютував віршами (сбірка „Iš sermėgiaus krūtinės“, 1906; під псевдонімом Žegota). Видав збірку оповідань «Осінь» („Ruduo“, 1906).
Був дуже продуктивним і став одним із перших литовських професійних письменників. Вже у 1911—1912 видав збірку творів на 4 томи, між 1911 та 1913 — три збірки статей на літературні та педагогічні теми.
Видав більше п'ятдесяти книжок перекладів.
Автор повістей «Пісня землі» („Žemės giesmė“, 1911), «Червоний півень» („Raudonas gaidys“, 1929) та інших, фантастико-публіцистичного роману «Залізний вовк» („Geležinis vilkas“, 1927), творів на історичні теми — легенди „Karalius Haraldas“ (1920), повісті „Vaidevutis ir Brutenis“ (1923), роману „Magnus Dux“ (1936).
Автор п'єс „Mirga“ (1912), «Русалка» („Undinė“, 1912) та інших. У драматургії намагався використати досягнення М. Метерлінка, не уникаючи алегоричної риторики фрагментарності. У прозі і драматургії елементи імпресіонізму і символізму, цитати із Ніцше поєднувалися з традицією реалізму. У п'єсі „Gairės“ (1913) ібсенівський конфлікт поколінь заснований на реаліях литовського села. Найбільш зрілою вважається драма «Степ» („Stepai“, 1920).
Примітки ред.
- ↑ а б VLE.
- ↑ Kultūros riteris.
Література ред.
- Vytautas Kubilius. Puida Kazys // Lietuvių literatūros enciklopedija. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 2001. ISBN 9986-513-95-2. P. 401—402.
- Vl. Klb. Puida Kazys // Lietuvių enciklopedija. T. 24: Prezidentas Smetona — Raudondvario Padangėj. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1961. P. 220—222.
Посилання ред.
- Kazys Aleksandras Puida [Архівовано 29 березня 2008 у Wayback Machine.](лит.)
- Kazys Puida(лит.)
- Pùida. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2018.
- Albinas Vaičiūnas (2013). Kultūros riteris (Kazys Puida, 2013). Tekstai (лит.). tekstai.lt. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2018.