Казімеж Айдукевич

польський логік, філософ, семантик.

Казі́меж Айдуке́вич (пол. Kazimierz Ajdukiewicz; 12 грудня 1890, Тернопіль — 12 квітня 1963, Варшава, Польща) — польський логік, філософ, семантик. Доктор філософії (1912), доктор габілітований (1920), професор (1925). Дійсний член Польської АН (1952).

Казімеж Айдукевич
Kazimierz Ajdukiewicz
Народився 12 грудня 1890(1890-12-12)[1][2][…]
Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[4]
Помер 12 квітня 1963(1963-04-12)[1][2][…] (72 роки)
Варшава, Польська Народна Республіка[4]
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність поляк
Діяльність вчений
Галузь логіка[5][6], онтологія[5] і аналітична філософія[5]
Відомий завдяки логік, філософ, семантик
Alma mater Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Геттінгенський університет і ЛНУ ім. І. Франка[7]
Науковий керівник Казімеж Твардовський[7]
Знання мов польська[1] і французька
Заклад Варшавський університет[5], Варшавський університет[5], Університет імені Адама Міцкевича у Познані і ЛНУ ім. І. Франка
Членство Польська академія наук[8] і Польська академія знань
Посада ректор
Автограф
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»

Життєпис ред.

Казімеж Айдукевич народився 12 грудня 1890 року в місті Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна) в сім'ї заможного чиновника Броніслава Айдукевича та Магдалени Гартнер[9].

Закінчив «повшехну» школу в Кракові, після того батьки переїхали до Львова, де Казімеж у 1908 році склав матуру в гімназії[10] (за іншими даними, закінчив Тернопільську гімназію[11]). Навчався у Львівському та Ґеттінґенському (Німеччина, 19131914) університетах. Під час навчання вивчав філософію у Львові під керівництвом Казімежа Твардовського. У 1912 році захистив докторську дисертацію про категорії філософії Канта[12]. Слухав лекції Давида Гільберта та Едмунда Гуссерля у Ґеттінгені[13]. Під час Першої світової війни воював у австрійській армії на Італійському фронті, 1919—1920 — у польській армії.

У 19201930-ті роки належав до Львівсько-Варшавської школи логіки і семантики.

Працював доцентом кафедри філософії Львівського університету (1921—1925), професором Варшавського уніврерситету (1925—1928), завідувачем кафедри логіки (1928—1929) і професором (1939—1941) Львівського університету, завідувачем кафедри фізики Львівського медичного інституту (1944—1945, нині Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). Під час німецько-нацистської окупації працював службовцем, також викладав у підпільній польській школі. Був віце-президентом Міжнародного союзу історії та філософії науки.

Від 1945 року — в Познанському університеті: завідувач кафедри теорії і методології науки (1945—1955), ректор (1948—1952). Від 1955 — професор кафедри логіки Варшавського університету й одночасно — завідувач відділом логіки Інституту філософії та соціології Польської АН, заступник директора цього інституту (1954—1961). Засновник і редактор журналу (1954—1963). Займався теорією та методологією наук, розробив семантичну теорію мови і теорію дефініції вислову, дав філософічну оцінку й тлумачення досягнень загальної та математичної логіки.

Був одружений (дружину звали Марія). Разом вони переклали працю Рене Декарта (пол. Kartezjusz) лат. «Meditationes de prima philosophia» (Роздуми про першу філософію[en]) польською мовою Medytacje o pierwszej filozofii[pl].

Помер 12 квітня 1963 року у Варшаві (Польська Народна Республіка, нині Польща).

Спадщина ред.

Друком вийшло 115 праць Айдукевича польською, англійською, німецькою мовами і мовою есперанто. Серед них, зокрема:

  • «Główne zasady metodologii nauk i logiki formalnej» (1928),
  • «O znaczeniu wyrażeń» (1931),
  • «Logiczne podstawy nauczania, Obraz świata i aparatura pojęciowa» (1934),
  • «Propedeutyka filozofii» (1938),
  • «Epistemologia i semantyka» (1948),
  • «Zagadnienia i kierunki filozofii» (1949),
  • «Zarys logiki» (1952),
  • «Zagadnienia empiryzmu a koncepcja znaczenia» (1964),
  • «Logika pragmatyczna» (1965).

Вшанування пам'яті ред.

1990 у Тернополі відбулися науково-методологічні читання, присвячені 100-річчю від дня народження Айдукевича (їх матеріали опубліковані).

Примітки ред.

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118501283 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б в г д Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. — ISBN 978-0-415-06043-1
  6. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  7. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=AJDUKIEWICZ,%20Kazimierz%20
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. Kazimierz Ajdukiewicz. Życiorys twórcy definicji dowodu, wynikania i twierdzenia [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.].
  11. Володимир Ханас. Айдукевич Казімеж // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.
  12. Казимир Айдукевич: львівський логік і філософ світового рівня - ilvivyanyn.com (укр.). 8 вересня 2022. Процитовано 21 вересня 2022.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 19 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела та література ред.

Посилання ред.