Йоркшир-тер'єр

Йоркшир-тер'єр, або скор. йорки (англ. yorkie) — мисливська, виставкова і кімнатна порода собак, виведена в Англії, графстві Йоркшир наприкінці XIX ст. для боротьби з гризунами (щурами, мишами або дикими кролями). Весела вдача і чудовий вигляд сприяють популярності цих «живчиків». Декоративний вигляд і мініатюрний розмір собачки зробили її своєрідною окрасою дамської сумочки. І якщо сучасна пані носить улюбленця з собою для створення стильного іміджу, то наприкінці ХІХ ст. йорк охороняв від крадіїв сховані у сумочці коштовності.. Предками цієї породи були: манчестерський-тер'єр, скайський тер'єр, мальтез та інші. Зараз йоркширський тер'єр — одна з найпопулярніших кімнатно-декоративних порід собак.

Йоркшир-тер'єр
Походження	Англія, кінець XIX століття
Інші назви	Йорк
Характеристики
Зріст	18-20 см
Вага	до 3,2 кг
Тривалість життя	12-15 років
Класифікація МКФ:
Група	Група 3: Тер'єри
Секція	Секція 4. Той-тер'єри
№ FCI	86
Стандарти породи
FCI	стандарт
AKC	стандарт
KC	стандарт
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

Історія породи

Місце де виникли йорки — графство Йоркшир (Англія). Місцеві шахтарі, які розводили собак, задумали створити мініатюрного тер'єра-щуролова. Йорків спочатку використовували як щуроловів, а потім вони були використані як охоронці дамських сумок. Для схрещування, очевидно, було використано різні породи тер'єрів — пейслі, клайдесдейл, каїрського і скай тер'єра. Їхній крихітний нащадок з винятковим забарвленням довгої шерсті став найбільш популярним серед англійських тер'єрів. Породу було визнано і внесено до племінної книги у 1886 р., а наприкінці століття виник перший клуб йоркширських тер'єрів.

Характер та темперамент

• Йорки є дуже грайливими та практично невтомними собаками, можуть побешкетувати з господарем в будь-який час.
• Особливості утримання: Йорки потребують щоденного розчісування, тварину можна коротко підстригти, щоб вона не стала агресивною..
• Середній вік життя: 15 років.

miniatur

Йоркширські тер'єри більше ніж собаки будь-якої іншої породи потребують уваги. Вони готові весь день проводити поруч з господарем — на руках або слідуючи за ним по п'ятах. Собаки цієї породи із задоволенням бігають, стрибають, грають у м'яч, «полюють» на птахів, мишей або сонячних зайчиків, при цьому не забуваючи стежити за реакцією господаря. Йоркширські тер'єри наполегливо домагаються свого, хай то увага господаря, або порція їжі. Йорк добре відчуває настрій господаря і підлаштовується під нього.

Йоркшир-тер'єр — одна з небагатьох порід собак, утримання якої не є обтяжливим для міської людини. Напевно, саме тому він такий популярний у всьому світі. В останні роки сильно зросла кількість домашніх собак у містах, і йоркширський тер'єр, завдяки своїм позитивним якостям, стрімко виходить на перші місця в рейтингах.

Зовнішній вигляд

Сучасні Йоркширські тер’єри набагато менше і витонченіше своїх предків, порода давно перейшла в ранг декоративних, позбулася підшерстя й одяглася в шикарну, спадаючу до підлоги шерсть. З усім тим, собака належить до виду карликових тер’єрів, має досить міцний кістяк і враховуючи пропорції, її не можна назвати крихкою. Опис породи передбачає обмеження ваги собак до 3,1 кг. Зростання необмежене, але собака повинна бути пропорційною і відповідати всім вимогам стандарту.

Різновиди Йоркширських тер’єрів

Міні-йорк – по суті, брак породи, що продається за великі гроші. Йорк вважається «міні», якщо його вага у дорослому віці не перевищує 1,8 кг. Заради отримання таких цуценят проводять в’язку міні-кобеля і стандартної суки (вага 3 кг). З певною часткою ймовірності в посліді можуть бути мінімалюки. Бівер або Бівер-йоркширський тер’єр – окрема, не визнана FCI порода триколорних йорків. Бівери виведені в Німеччині, від в’язки стандартних йорків. Заводчиків, Вернера та Гертруду Бівер не раз намагалися викрити в нечесності, але спроби провалилися. За версією опонентів порода походить від в’язок Йоркширських тер’єрів і Мальтійських болонок (Мальтезе).

Стандартний йорк. Чистопородні йорки мають ряд відмінних рис, в першу чергу, це структура і колір шерсті. Як показує практика, навіть родовід і пакет документів не завжди є запорукою отримання справжньої породи. Благо, мініатюрні собачки настільки популярні, що офіційні розплідники обчислюються десятками й у потенційного власника завжди є вибір.

Переваги породи

По-перше, мініатюрний розмір. Йоркширського тер'єра можна брати з собою всюди: він вміщається в маленькій сумочці. Психологи встановили, що розмір домашнього собаки говорить про самодостатність людини. Чим впевненіше в собі людина, тим менше його собака^{[джерело?]}.

По-друге, відсутність сезонної ліньки. Йорк не має підшерстя, структура його вовняного шару близька до структури людської волосини. Завдяки цьому собака не викликає алергічних реакцій у людей. Це дуже актуально, особливо для мешканців міст, у яких ослаблений імунітет і часто виникають різні алергічні реакції.

По-третє, чудовий поступливий і добродушний характер. Йоркшир-тер'єр вітає усіх, хто входить до будинку, ладить з дітьми і будь-якими домашніми тваринами. Він терплячий, ненав'язливий, кмітливий і випромінює позитивну ауру.

По-четверте, унікальний колір дорослого йорка. Золотисто-рудий на голові й блакитно-сталевий на корпусі. Як встановили вчені, ці кольори доброчинно впливають на психіку людини. Золотисто-рудий створює відчуття радості, а блакитно-сталевий — відчуття спокою. Такі відчуття від присутності тварини рятують від депресії.

По-п'яте, відсутність турбот, пов'язаних з обов'язковими прогулянками. Маленький розмір собачки допускає використання як туалету газет або «котячих» лотків. У дощ чи холод нема потреби виходити на вулицю, особливо рано вранці. Таким чином, маючи собаку, ви не стаєте її рабом. Собака при вас, а не ви при собаці.

По-шосте, міцне здоров'я. Попри свій маленький розмір Йорк все-таки є тер'єром, а всі тер'єри відрізняються відмінним здоров'ям завдяки своїй гармонійній статурі. Всі частини тіла збалансовані між собою і несуть пропорційне навантаження.

По-сьоме, тривалість життя. Йоркшир тер'єри, як і багато мініатюрних собак, — довгожителі.

Посилання

• http://www.dog-doll.com/ [Архівовано 12 січня 2010 у Wayback Machine.]