Йозефа Гофер

німецька співачка

Марія Йозефа Гофер, уроджена Вебер (нім. Maria Josepha Hofer; 1758 або 1757, Целль — 29 грудня 1819, Відень) — австрійська оперна співачка (сопрано). Відома як перша виконавиця партії Цариці ночі в опері Моцарта «Чарівна флейта».

Йозефа Гофер
нім. Maria Josepha Hofer
Основна інформація
Повне ім'я нім. Maria Josepha Weber
Дата народження 1759[1], 1758[2][3] або 1757[4]
Місце народження Целль-ім-Візенталь
Дата смерті 29 грудня 1819(1819-12-29)
Місце смерті Відень, Австрійська імперія
Громадянство Австрійська імперія
Професії оперна співачка
Співацький голос колоратурне сопраноd
Інструменти вокал[d]
Батько Franz Fridolin Weberd
Мати Cäcilia Weberd
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Марія Йозефа Вебер народилася 1757[5] або 1758 року[6] в місті Целль-ім-Візенталь. Вона була старшою донькою скрипаля Франца Фрідоліна Вебера[6]. Її сестрами були Констанція (згодом стала дружиною Моцарта), Алоізія і Софі Вебер[7].

Після смерті батька Йозефа оселилася у Відні, а з 1785 по 1787 рік виступала в Ґраці. 21 липня 1788 вона вийшла заміж за придворного скрипаля Франца де Паула Гофера, приятеля Моцарта, який, імовірно, їх і познайомив[6][8]. З 1789 року його знову співала у Відні, в театрі Ауф дер Віден, яким керував Шиканедер, а згодом в Театрі ан дер Він[8][5]. 24 січня 1789 року вона співала в німецькій версії комічної опери Паїзієлло «Уявні філософи». Ймовірно, для неї Моцарт написав втрачену арію «Ohne Zwang aus eignem Triebe», а також вставну арію «Schon lacht der holde Frühling», що призначалася для виконання в німецькій версії іншої опери Паїзієлло, «Севільський цирульник»[8][6]. Першим успіхом співачки став виступ в «Обероні» Пауля Враніцього 1790 року[8]. Того ж року у неї народилася донька Йозефа, яка також згодом стала співачкою[8][5].

Передусім Йозефа Гофер відома тим, що стала першою виконавицею партії Цариці ночі в «Чарівній флейті» Моцарта. Композитор написав для неї дві контрастні за своїм характером арії — «O Zittre nicht, mein lieber Sohn» і «Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen» — з тим, щоб підкреслити особливості її голосу і здатність співати у високій теситурі[9]. Існує легенда, що перед смертю Моцарт в маренні говорив, ніби чує, як Йозефа співає арію Цариці ночі і бере верхнє «фа»[10].

Після прем'єри «Чарівної флейти» Гофер продовжувала виступати з трупою Шиканедера. Особливий успіх вона мала в партії Юнони в «Аркадському дзеркалі» Зюсмайєра: тільки в січні 1795 року опера ставилася 14 разів, а до кінця року було ще близько трьох десятків постановок. Одна з арій, «Juno wird stets um dich schweben», вимагала від виконавиці такого ж вокальної майстерності, як і арія Цариці ночі[11].

1796 року помер чоловік Йозеф, і в наступному році вона вийшла заміж за співака Фрідріха Себастьяна Майєра. Згодом подружжя не раз виступали разом[11]. Сучасники неоднозначно відгукувалися про мистецтво співачки: з одного боку, зазначалося її вміння брати високі ноти, з іншого — різкість голосу і недолік акторської майстерності[6].

1805 року Йозефа Гофер залишила сцену. Вона померла 29 грудня 1819 року в Відні[6].

Примітки ред.

Література ред.

Посилання ред.

  • Uwe Harten. Hofer (geb. Weber), Maria Josepha. Oesterreichisches Musiklexikon online (нім.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.