Вікіпедія

Йоганнес Шмідт

Йоганнес Шмідт (нім. Johannes Schmidt; 29 липня 1843 — 4 липня 1901) — німецький мовознавець, автор хвильової теорії мовного розвитку. 

Йоганнес Шмідт
нім. Johannes Schmidt
Народився 29 липня 1843(1843-07-29)[1][2][…]
Пренцлау, Бранденбург, Німеччина[4]
Помер 4 липня 1901(1901-07-04)[1][2][3] (57 років)
Берлін, Німецька імперія[4]
Поховання Kaiser Wilhelm Memorial Cemeteryd
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність мовознавець, викладач університету, філолог
Галузь мовознавство[5], філологія[5], індоєвропейські мови[5], порівняльна лінгвістика[5] і санскрит[5]
Alma mater Боннський університет і Єнський університет
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов німецька[2][5][6]
Заклад Боннський університет, Ґрацький університет і HU Berlin
Членство Прусська академія наук, Баварська академія наук, Російська академія наук, Петербурзька академія наук, Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Bonner Burschenschaft Frankoniad[7]

Біографія ред.

Народився в Пренцлау, провінція Бранденбург. Навчався у видатного індоєвропеїста Августа Шлайхера  і спеціалізувався на дослідженні індоєвропейських мов, особливо слов'янських. Здобув докторський ступінь 1865 року і з 1866 працював учителем у гімназії в Берліні. 

1868 року, після раптової смерті Шлайхера, Шмідт взяв на себе публікацію його праці «Німецька мова», яка в його редакції до 1888 року вийшла у чотирьох виданнях. Того ж 1868 року Шмідт був обраний Боннським університетом на посаду професора німецької та слов'янських мов. 1871 року він викладав староболгарську (старослов'янську) мову. У Бонні в 1872 році він опублікував свою працю Die Verwandtschaftsverhältnisse der indogermanischen Sprachen (Родинні відносини індогерманських мов), в якій представив хвильову теорію, що є альтернативою до теорії генеалогічного дерева Шлайхера. За цією теорією мовні інновації поширюються з центру інновації до периферії, поступово згасаючи (подібно до того, як розходяться на воді кола від кинутого каменя). Саме так Шмідт пропонував пояснювати мовну конвергенцію. 

З 1873 до 1876 року Шмідт був професором філології в Грацькому університеті. 1876 року повернувся до Берліна, де працював професором у Берлінському університеті імені братів Гумбольдтів. Помер у Берліні. 

Основні наукові праці ред.

  • Zur Geschichte des indogermanischen Vocalismus (Частина I). Weimar, H. Böhlau (1871) 
  • Die Verwandtschaftsverhältnisse der indogermanischen Sprachen. Weimar, H. Böhlau (1872) 
  • Zur Geschichte des indogermanischen Vocalismus (Частина II). Weimar, H. Böhlau (1875) 
  • Die Pluralbildungen der indogermanischen Neutra. Weimar, H. Böhlau (1889) 
  • Kritik der Sonantentheorie. Eine sprachwissenschaftliche Untersuchung. Weimar, H. Böhlau (1895)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117510408 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Шмидт Иоганнес // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.

 

Посилання ред.

У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоганнес_Шмідт&oldid=25619041