Зіґфрід Вагнер
Зіґфрід Вагнер (нім. Siegfried Helferich Richard Wagner; 6 червня 1869, Трібшен під Люцерном — 4 серпня 1930, Байройт) — німецький диригент і композитор. Син композитора Ріхарда Вагнера і його другої дружини Козіми, онук Ференца Ліста. У 1908–1930 роках був керівником вагнерівського фестивалю в Байройті.
Зіґфрід Вагнер | |
---|---|
нім. Siegfried Wagner | |
Основна інформація | |
Дата народження | 6 червня 1869[1][2][…] |
Місце народження | Tribschend[4] |
Дата смерті | 4 серпня 1930[1][2][…] (61 рік) |
Місце смерті | Байройт, Баварія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1][4] |
Поховання | міський цвинтар Байройтаd |
Професії | композитор, диригент, письменник, кінорежисер, opera director, режисер, лібретист |
Вчителі | Енгельберт Гумпердінк |
Жанри | опера |
Батько | Ріхард Вагнер[5] |
Мати | Козіма Вагнер |
Діти (5) | Wieland Wagnerd, Friedelind Wagnerd, Verena Wagner Lafferentzd, Wolfgang Wagnerd і Walter Aignd |
Файли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Зіґфрід Вагнер був третьою дитиною Ріхарда Вагнера і Козіми, доньки Ференца Ліста. Спочатку він планував стати архітектором, але потім звернувся до музики — як вважається, не в останню чергу завдяки своєму коханцеві[6][7], композитору і піаністу Клементу Гаррісу, з яким він познайомився в 1892 році і вирушив у навколосвітню подорож на яхті батька Гарріса, побувавши в Гонконзі, Сінгапурі та інших екзотичних місцях (в 1923 році Вагнер присвятив пам'яті рано загиблого Гарріса симфонічну поему «Щастя»). До вчителів Вагнера належали Енгельберт Гумпердінк, Фелікс Мотль, Генріх Штейн[8]. Диригентський дебют Зіґфріда Вагнера відбувся в 1893 році.
У 1906 році Козіма Вагнер передала синові керівництво байройтських фестивалем (офіційно він зайняв керівну посаду в 1908 році). Зіґфрід Вагнер виявив себе як талановитий адміністратор, диригент і режисер. Так, в 1911 році він широко застосував можливості освітлення в постановці «Парсіфаля» і здійснив нову постановку «Нюрнберзьких мейстерзінгерів».
У 1914 році він поставив «Летючого голландця», в 1927 — «Трістана та Ізольду», в 1930 — «Тангойзера». У 1923 році Зіґфрід зробив концертне турне Америкою з метою зібрати кошти для фестивалю 1924 року, першого після війни.
У 1930 році Зіґфрід Вагнер помер від інфаркту, що трапився під час репетиції. Його сини Віланд (1917–1966) і Вольфганг (1919–2010) керували байройтським фестивалем після Другої світової війни.
Композиції ред.
Зіґфрід Вагнер був автором 17-ти опер на казкові сюжети (лібрето до яких, за прикладом батька, писав сам), а також інструментальних творів. Його опера «Нероба» була дуже популярна: вона була поставлена, зокрема, у Віденській придворній опері під керівництвом Густава Малера. Але в цілому творчість Зіґфріда Вагнера залишається мало відомою за межами Німеччини.
Вибрані твори
Інструментальна музика
- «Ностальгія» (нім. Sehnsucht), симфонічна поема за Фрідріха Шиллера, до 1895
- Концертштюк для флейти і малого оркестру, 1913
- Концерт для скрипки з оркестром, 1916
- «Щастя» (нім. Glück), симфонічна поема, 1923
- Симфонія до мажор, 1925–1927
Опери
- Нероба (нім. Der Bärenhäuter), 1896–1898, прем'єра — 1899
- Кобольд (нім. Der Kobold), 1903, прем'єра — 1904
- Веління зірок (нім. Sternengebot), 1906, прем'єра — 1908
- Проклятий Дітріх (нім. Banadietrich), 1907–1909, прем'єра — 1910
- Царство чорних лебедів (нім. Schwarzschwanenreich), 1909–1910, прем'єра — 1918
- Король язичників (нім. Der Heidenkönig), 1913, прем'єра — 1933
- Ангел світу (нім. Der Friedensengel), 1913–1914, прем'єра — 1926
- Коваль із Марієнбурга (нім. Der Schmied von Marienburg), 1919–1920, прем'єра — 1923
- Райнульф і Аделазія (нім. Rainulf und Adelasia), 1921–1922, прем'єра — 1923
- Священна липа (нім. Die heilige Linde), 1922–1927, прем'єра (виконувався лише пролог) — 1924
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118628429 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Вагнер, Зигфрид // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 355. — 956 с.
- ↑ Wagner, Siegfried [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.] // The Cambridge Wagner Encyclopedia / Ed. by Nicholas Vazsonyi. — Cambridge University Press, 2013. (англ.)
- ↑ Eva Rieger. Friedelind Wagner: Richard Wagner's Rebellious Granddaughter [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.] — Boydell & Brewer Ltd, 2013. — P. 9. (англ.)
- ↑ Штейн, Генрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література ред.
- Peter P. Pachl: Siegfried Wagner. Genie im Schatten, München 1988 (1994), ISBN 3-7844-2497-X
Посилання ред.
- Міжнародне товариство Зіґфріда Вагнера [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Вільні ноти авторства Зіґфрід Вагнер на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)