Зубченко Юлія Володимирівна
Юлія Володимирівна Зубченко, позивний «Сирена» (12 січня 1995, Світловодськ — 8 травня 2022, Маріуполь[1]) — санітар медичного пункту 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»[2]. Загинула на «Азовсталі». Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
| Юлія Зубченко Юлія Володимирівна Зубченко | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 січня 1995 Світловодськ, Кіровоградська область, Україна | |
| Смерть |
8 травня 2022 (27 років) Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Alma Mater | Кременчуцький медичний коледж і НФаУ | |
| Псевдо | «Сирена» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2020—2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія України | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія ред.
Юлія Зубченко (дівоче Кравченко[4]) народилася в місті Світловодськ, Кіровоградська область.
Після 9 класів місцевої школи навчалася у Кременчуцькому медичному коледжі та отримала спеціальність фельдшерки[5].
Здобувши фельдшерський диплом, Юлія поїхала за направленням в село Бакумівка Миргородський район Полтавської області де працювала на посаді завідуючої фельдшерським пунктом. Невдовзі вступила в Харківський національний фармацевтичний університет. Навчалася заочно. Вийшла заміж, народила дитину, але сімейне життя не склалося і вона розлучилася з чоловіком[6].
У 2019 році здобула фах провізора у Національному фармацевтичному університеті в Харкові[4].
У грудні 2020 року підписала контракт із Національною гвардією України і приєдналася до ОЗСП «Азов» де служив її друг Максим Кагал. На її бронежилеті було написано «Холодний розум, палке серце»[5].
Мріяла купити квартиру в Маріуполі і перевезти туди свого сина, щоб він пішов в школу. До великої війни мешкала на базі в Урзуфі.
Після повномасштабного вторгнення Сирена була в Маріуполі, допомагала пораненим. Хоча мама просила не їхати туди взагалі, а виїхати закордон. Дівчина ображалася і відповідала, що це її вибір, про який вона не шкодує. Вона ніколи не скаржилася ні на що. Серед побратимів у Юлії був хлопець. Він освідчився дівчині. Юлія вдягла обручку, а незабаром стало відомо, що її коханий безвісти зник. В кінці березня отримала контузію при евакуації поранених. Їхній «польовий шпиталь» переїхав на «Азовсталь» останнім. Сирена не могла кинути своїх підопічних.
Загибель і вшанування пам'яті ред.
8 травня 2022 року загинула на «Азовсталі» внаслідок влучання авіаційної бомби в бункер, де розташовувався шпиталь[1].
За 3 тижні до цього 15 квітня 2022 загинув її коханий Андрій Припишний «Шегі» під час прориву на територію заводу «Азовсталь».
У Юлії залишився 7-ми річний син Артем, який пішов у перший клас.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджена державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].
10 березня 2023 відбулося поховання Юлії в Світловодську[7]
Примітки ред.
- ↑ а б У Кропивницькому відкрили виставку фотографій та речей загиблих захисників Маріуполя.
- ↑ Батькам загиблої бойової медикині Юлії Зубченко передали її нагороду.
- ↑ а б Указ Президента України №540/2022. Про відзначення державними нагородами України.
- ↑ а б Загинула випускниця НФаУ 2019 року Юлія Зубченко.
- ↑ а б Платформа пам'яті Меморіал. Загиблі у війні Росії проти України. Юлія Зубченко.
- ↑ І все наказувала берегти синочка.
- ↑ З бойовою медикинею окремого загону спецпризначення "Азов" Юлією Зубченко попрощалися у Світловодську. ФОТОрепортаж.