Зохра Дріф
| Зохра Дріф | |
|---|---|
| Зохра Дріф-Бітат (زهرة ظريف بيطاط) | |
 | |
| Народилася |
1934 Тіссемсілт (Tissemsilt), Алжир |
| Країна |
 Алжир |
| Національність | алжирка |
| Діяльність | юрист, Віце-президент Національної Ради, верхньої палати Парламенту Алжира |
| Alma mater | Алжирський університет (University of Algiers) |
| Учасник | Алжирська війна |
| Посада | Member of the Council of the Nation of Algeriad і віцепрезидент |
| Партія | Армія Національного Визволення (АНВ) |
| Конфесія | іслам |
| У шлюбі з | Рабах Бітат (англ. Rabah Bitat) (1962—2000) (5-й Предидент Алжиру) |
Зохра Drif Bitat زهرة ظريف بيطاط (народилася в 1934 році) алжирський юрист, яка звраз не практикує, віце-президент Національної Ради, верхньої палати Парламенту Алжиру.[1] Вона найбільш відома за своєю активною участю в роботі Фронту національного визволення (Алжир)(ФНВ) під час Алжирської війни за незалежність.
Підрив кафе «Milk Bar Café» ред.
У 20 років, коли Дріф була студенткою юридичного факультету в Університеті Алжиру, 30 вересня 1956 року вона встановила бомбу в Milk Bar кафе. Було вбито трьох французьких юнаків та десятки людей отримали поранення. Це була одна з перших акцій в битві за Алжир (1957). Вона була захоплена на початку жовтня 1957 року разом з Сааді Юсефом (Saadi Yacef), який, за окремими свідченнями, на той час був її бойфрендом, в будинку № 3 по вулиці Ру Катон у Касбаху, що в Алжирі, підполковником П'єром ЖанП'єром (Jeanpierre) на чолі з 1-им іноземним парашутно-десантного полком.[2] У серпні 1958 року вона була засуджена до 20 років каторжних робіт військовим трибуналом Алжиру за звинуваченням у тероризмі, і була ув'язнена в жіночій секції в'язниці Барбаросса. Перебуваючи у в'язниці, вона опублікувала 20-сторінковий трактат під назвою Смерть моїх братів (фр. La Mort де Mes Frères) в 1960 році. 1962 року Зохра Дріф була помилувана Шарлем де Голлем з нагоди незалежності Алжиру.[3]
Особисте життя ред.
Зохра Дріф — вдова колишнього Президента Алжиру Рабаха Бітата.[1] She is reported to be a close friend of current president Abdelaziz Bouteflika.[3]
Див. також ред.
- Café Wars
- The Battle of Algiers — 1966 film based on real events
Посилання ред.
- Letter to Zohra Drif [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.], by Hélène Cixous
Примітки ред.
- ↑ а б Zohra Drif appelle à un grand débat national, El Annabi, 8 лютого 2011, архів оригіналу за 14 лютого 2011, процитовано 23 лютого 2011
- ↑ Capture of the Chief, Time Magazine, 7 October 1957, процитовано 4 жовтня 2006[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Maclean, William (28 September 2005). 50 years on, Algiers bomber sees US "error" in Iraq. Reuters. Архів оригіналу за 31 березня 2007. Процитовано 4 жовтня 2006.