Зотов Михайло Семенович
Михайло Семенович Зо́тов (нар. 27 вересня 1915 — 15 вересня 2012) — радянський державний діяч, фінансист, банкір. Ветеран Німецько-радянської війни. Брав участь у підготовці та проведенні грошових реформ 1947 і 1961 років. Його ідеї лягли в основу банківської реформи в СРСР кінця 1980-х років, що прислужилася створенню на пострадянських теренах мережі комерційних банків.
| Михайло Семенович Зотов Михаил Семёнович Зотов | ||
| ||
|---|---|---|
| 1959 — 1973 | ||
| Наступник: | Єгоров Сергій Юхимович[ru] | |
| Народження: |
27 вересня 1915 село Ягідне Ставропольського повіту Самарської губернії Російської імперії | |
| Смерть: |
15 вересня 2012 (96 років) Москва, Російська Федерація | |
| Країна: |
 СРСР→ Росія | |
| Освіта: | Samara State University of Economicsd | |
| Партія: | КПРС | |
| Нагороди: |           | |
Біографія ред.
До війни ред.
Михайло Семенович Зотов народився 27 вересня 1915 року в селі Ягідне Ставропольського повіту Самарської губернії.
Здобувши середню освіту, закінчує Куйбишевський планово-економічний інститут[ru]. У 1935 році направлений на роботу в Казахстан, в Кегенський район Алма-Атинській області. За три роки він стає керівником ревізійного апарату Правління Держбанку СРСР при Казахстанській конторі Державного банку[1].
Війна ред.
Незважаючи на наявність «залізної броні», що звільняла від призову в армію, на третій день війни Михайло з'явився до місцевого військкомату, наполігши на добровільному призові в армію.
Фронтовик, служив у складі легендарної 316-ї[ru] «Панфіловської» стрілецької дивізії, а також в інших підрозділах.
Був важко поранений[2]. Удостоєний бойових нагород: орденів Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, Червоної Зірки, ордена маршала Г. К. Жукова «За справу і вірність», ордена Олександра Невського; медалей «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Москви», «За визволення Білорусі», «65 років Перемоги над Німеччиною» та інших[1].
Після війни ред.
Після демобілізації Михайло Семенович з'явився за місцем колишньої служби — в Держбанк СРСР.
1945–1946 — заступник керуючого Московською міською конторою Держбанку
1946–1950 — начальник Управління касових операцій Держбанку СРСР. Разом із заступником Голови Ради Міністрів СРСР Косигіним (у той час), міністром фінансів Звєрєвим, Головою Правління Держбанку Гольовим Михайло Зотов бере участь у підготовці та проведенні грошової реформи 1947 року.
Вересень 1950–1954 — керуючий Ленінградською міською конторою Держбанку СРСР, однією з найбільших у країні.
1954–1959 — заступник Голови Правління Держбанку СРСР. Йому був доручений грошовий обіг країни.
1959–1973 — керуючий новоутвореною на той час Російською конторою Держбанку СРСР (самостійний банк Російської Федерації з функціями Державного банку).
1973–1987 — голова Правління Будбанку СРСР. З ініціативи М. С. Зотова покладено початок створенню інноваційних та комерційних (акціонерних) банків у Москві і Ленінграді. Під керівництвом тодішнього Голови Ради Міністрів СРСР М. І. Рижкова та голови Будбанку Зотова у 1980-х роках був запущений механізм радянської банківської реформи.
1987–1989 — голова Правління Промбудбанку СРСР[1].
За час роботи Михайло Семенович Зотов був особисто знайомий і знаходився в тісному контакті з усіма керівниками країни: Сталіним, Косигіним, Черненко, Булганіним, Хрущовим, Горбачовим, Андроповим, Брежнєвим, Тихоновим, Рижковим, Єльциним, Путіним та іншими[2].
У 1989 році вийшов на пенсію.
На пенсії ред.
Після виходу на пенсію М. С. Зотов був радником керівників низки комерційних банків. Зокрема — радником голови правління Темпбанку (Москва)[3].
Загалом фінансист пропрацював у банківській сфері понад 75 років[4].
Депутатська діяльність ред.
М. С. Зотов тричі обирався депутатом Верховної Ради РРФСР і двічі — депутатом Лєнсовєта[ru][5]. Був делегатом з'їздів КПРС. Брав участь у роботі практично всіх з'їздів Асоціації російських банків (АРБ)[ru][1].
Праці друком ред.
Михайло Зотов — автор науково-економічних праць, а також власної книги мемуарів[4].
- Зотов М. С. Инвестиционный комплекс в условиях интенсификации советской экономики. — М.: Знание, 1986. — 80 с.
- Зотов М. С. Я — банкир. От Сталина до Путина. — М.: РУСАКИ, 2004. — 472 с. — ISBN 5-93347-120-8.
Нагороди ред.
- два ордени Леніна
- орден Вітчизняної війни I ступеня
- орден Вітчизняної війни II ступеня
- орден Червоної Зірки
- орден Жовтневої Революції
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани»
- орден маршала Г. К. Жукова «За діло і вірність»
- орден Олександра Невського
- медалі:
- «За перемогу над Німеччиною»
- «За оборону Москви»
- «За визволення Білорусі»
- інші.
Персональне звання «Державний радник фінансової служби третього рангу» (4 листопада 1950).
Примітки ред.
- ↑ а б в г БАНКИР ОТ СТАЛИНА ДО МЕДВЕДЕВА. К 95-летию Михаила Семёновича ЗОТОВА. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ а б Зотов Михаил Семенович / Международный институт управления проектными циклами. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ Министры советской эпохи. ЗОТОВ МИХАИЛ СЕМЕНОВИЧ: Председатель Стройбанка — Промстройбанка СССР, 1973–1989 годы. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ а б Известный банкир Михаил Зотов ушел из жизни в возрасте 97 лет / Банки.ру, 17.09.2012 08:56. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ Михаил Семенович Зотов. И снова в Москве (1954–1990) годы. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.