Золотомушка

Золотому́шка (Regulus) — рід горобцеподібних птахів. Включає 5 або 6 сучасних видів. Раніше вважався єдиним у родині золотомушкових (Regulidae), але згодом золотомушка рубіновочуба була виділена в окремий рід Corthylio. Дрібні лісові птахи, що за зовнішнім виглядом нагадують синиць або вівчариків.

Золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus)

Золотомушка мадерійська Regulus madeirensis

Золотомушка світлоброва (Regulus satrapa)

Морфологічні ознаки

Довжина тіла 8—12 см, маса 5—8 г. Забарвлення має оливково-сірі або рудувато-сині відтінки; статевий диморфізм виражений не у всіх. Дзьоб тонкий і короткий, з невеликим гачком на кінці. Ніздрі прикриті дрібним пір'ям або шкіряною складкою. Ноги та пальці тонкі, з вигнутими кігтями та пристосовані для пересуванню по рослинності. Крила короткі та заокруглені, мають 10 махових. Хвіст з невеликою вирізкою, з 12 стернових пір'їн, за довжиною дорівнює крилу. Оперення м'яке. Повне линяння 1 раз на рік, після завершення сезону розмноження.

Поширення та місця існування

Поширені в Євразії та Центральній Америці, Північній Африці (у межах північної півкулі). Населяють переважно хвойні рівнинні ліси та гірські зарості кущів.

Особливості екології

Одні види є осілими, інші — кочують на обмеженій території; гірські популяції здійснюють сезонні вертикальні переміщення. Золотомушки — рухливі птахи, що тримаються приховано серед густих гілок у кронах дерев.

Моногами. Гнізда у вигляді компактної, ретельно сплетеної чаші або сферичної форми з розташованим збоку льотком. Гнізда часто розміщені в густих кронах на кінцевих частинах гілок та практично недоступні для хижаків. Зовнішні стінки гнізда сплетені з трави та тонких гілочок, лоток вистелений шерстю та дрібним пір'ям. У кладці 4—10 білих або блідо-рожевих з бурими крапками яєць, забарвлення може сильно варіювати. Обидва батьки насиджують кладку близько 15 днів, стільки ж вигодовують пташенят. Після вильоту молоді виводки починають кочувати, об'єднуючись у більші зграї.

Живляться переважно тваринною їжею — дрібними безхребетними (павуки, комахи, їхні яйця, личинки та лялечки), яких збирають у кронах дерев, часто на найтонших гілках, недоступних іншим, більшим за розміром птахам. Рідше поїдають насіння дерев. На землі шукають їжу рідко.

Походження та систематика

Ймовірний центр походження золотомушок — помірні широти Євразії. Систематичне положення родини в ряді Горобцеподібних не зовсім зрозуміле, іноді відносили до родини кропив'янкових. Раніше до родини Жовтомушкових відносили 3 роди: Regulus, Lophobasileus та Leptopoecile. Згодом тривалий час родину вважали монотиповою з родом Regulus, однак сьогодні золотомушку рубіновочубу виокремлюють у відновлений рід Corthylio.

Рід включає 5 видів, два з яких трапляються на території України.

• Рід Золотомушка (Regulus)
  • Золотомушка тайванська (Regulus goodfellowi) Ogilvie-Grant, 1906
  • Золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus) (Temminck, 1820) — в Україні осілий, кочовий, перелітний птах, занесений до Червоної книги України
  • Золотомушка мадерійська (Regulus madeirensis) (Harcourt, 1851)
  • Золотомушка жовточуба (Regulus regulus) (Linnaeus, 1758) — в Україні осілий, кочовий, перелітний птах
  • Золотомушка світлоброва (Regulus satrapa) (Lichtenstein, 1823)

Крім того канарську золотомушку (Regulus regulus teneriffae) деякі автори вважають окремим видом Regulus teneriffae. Також, з ранньоплейстоценових відкладень Болгарії, що датуються віком 2,6-1,95 млн років, описано викопний вид Regulus bulgaricus.

Посилання

• Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.

• Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.