Вікіпедія

Змова Остера

Змова ́Остера або Вереснева змова (нім. Septemberverschwörung) — розроблений в 1938 році план повалення нацистського режиму Адольфа Гітлера у випадку, якщо Німеччина розпочне війну з Чехословаччиною через Судетську область. Таємно складений оберст-лейтенантом абверу Гансом Остером за участю інших офіцерів та генералів вермахту, які не хотіли вв'язувати Німеччину у воєнні авантюри Гітлера[1]. План передбачав вбивство або арешт Гітлера та повалення нацистського режиму воєнною силою. Після цього планувалось відновити монархію на чолі з Вільгельмом Пруським, внуком Вільгельма II, в якості імператора Німеччини[1].

Опис ред.

 
Ганс Остер в 1939 році

План був розроблений оберст-лейтенантом Гансом Остером спільно з майором абверу Гельмутом Гроскуртом[2]. Вони залучили до змови інших незадоволених режимом нацистів офіцерів, таких як генерал-полковник Людвіг Бек, генерал Вільгельм Адам[3], генерал-полковник Вальтер фон Браухіч, генерал-полковник Франц Гальдер, генерал-лейтенант Ервін фон Віцлебен та адмірал Вільгельм Канаріс. План передбачав штурм рейхсканцелярії та усунення Гітлера загоном вермахту під командуванням графа Ганса-Юргена фон Блюменталя. Після цього планувалось усунути від влади апарат нацистської партії, таким чином попередивши вторгнення до Чехословаччини, яке, за побоюваннями учасників змови, могло привести до війни, що стала б згубною для Німеччини[1].

Учасники змови також розповіли про свій план міністру закордонних справ Ернсту фон Вайцзеккеру та дипломатам Теодору Кордту та Еріху Кордту. Теодор Кордт мав налагоджені контакти з англійцями, від яких залежав успіх змови, оскільки її необхідною умовою була жорстка позиція Англії у відношенні до планів Гітлера захопити Судетську область. Однак, прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен, побоючись розв'язки нової великої війни, надав перевагу політиці умиротворення Гітлера, що в результаті привело до ухвалення Мюнхенської угоди та передачі для Німеччини стратегічного району Чехословаччини. Це знищило будь-які шанси на успіх змови, оскільки дипломатичний успіх Гітлера призвів до небувалого росту його популярності всередині країни[2].

Наслідки ред.

Учасників змови не було викрито. В майбутньому багато з них стали лідерами руху опору нацистському режиму в Німеччині під час Другої світової війни. Сам Остер перебував на воєнній службі, дослужившись в 1942 році до звання генерал-майора. 5 квітня 1943 Остера було позбавлено посади та звільнено з військової служби через справу, пов'язану з затриманням інших офіцерів абвера, які допомагали євреям тікати з Німеччини. Після невдалого заколоту проти Гітлера 20 червня 1944 року до рук гестапо потрапили щоденники адмірала Канаріса, в яких, окрім іншого, була описала роль Остера в змові 1938 року. Остера було відіслано в концтабір та страчено через повішання в квітні 1945 року.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Jones, 2008.
  2. ↑ а б Mueller, 2017.
  3. ↑ Hans Magnus Enzensberger: Hammerstein oder Der Eigensinn. Eine deutsche Geschichte. Frankfurt am Main, Suhrkamp 2008, ISBN 978-3-518-41960-1

Література ред.

  • Jones, Nigel (2008). Countdown to Valkyrie: The July Plot to Assassinate Hitler. Philadelphia, Pennsylvania: Casemate. ISBN 9781848325081.(англ.)
  • Parssinen, Terry M. (2001). The Oster Conspiracy of 1938 : The Unknown Story of the Military Plot to Kill Hitler and Avert World War II. HarperCollins. ISBN 5-559-44059-0.(англ.)
  • Mueller, Michael (2017). Nazi Spymaster: The Life and Death of Admiral Wilhelm Canaris. New York City, New York: Skyhorse. ISBN 9781510717770.(англ.)
  • von Schlabrendorff, Fabian (1994). The Secret War Against Hitler. Westview Press. ISBN 0-8133-2190-5.(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Змова_Остера&oldid=36902839