Зерноїд бурогузий
| Зерноїд бурогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець бурогузого зерноїда (Кабо-Коррієнтес, Халіско, Мексика)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Sporophila torqueola (Bonaparte, 1850) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Spermophila torqueola | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зерноїд бурогузий[2] (Sporophila torqueola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Ендемік Мексики.
Опис ред.
Довжина птаха становить 10-11 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова переважно чорна, спина і крила чорнуваті або бурі, нижня частина тіла рудувата або жовтувата, на шиї і горлі білий "комір". Голова може бути як повністю, так і частково чорною, груди можуть бути чорнуватими. Дзьоб великий, міцний, округлий і товстий біля основи, чорний. Забарвлення самиці переважно коричневе, нижня частина тіла у них світліша, живіт і крила мають золотистий відтінок. Навколо очей світлі кільця.
Бурогузі зерноїди мають привабливий, мелодійний спів, що нагадує спів канарки. Через це цих птахів часто утримують в неволі.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- S. t. atriceps (Baird, SF, 1867) — західна Мексика (від центрального Сіналоа до північного Халіско), а також на крайньому півдні Каліфорнійського півострова;
- S. t. torqueola (Bonaparte, 1850) — південно-західна і центральна Мексика (від Халіско до Гуанахуато, західної Пуебли і південної Оахаки).
Білошиїй зерноїд раніше вважався підвидом бурогузого зерноїда, однак за результатами дослідження, опублікованого у 2018 році, був визнаний окремим видом[4].
Поширення і екологія ред.
Бурогузі зерноїди мешкають в чагарникових заростях, на луках, полях, пасовищах і в садах. Віддають перевагу вологим саванам, порослим гірчаком (Polygonum). Живляться насінням, а також комахами і ягодами. Сезон розмноження триває з квітня по грудень. Гніздо чашоподібне, зроблене з рослинних волокон і корінців, розміщується в чагарниках або на дереві. В кладці 2 блакитнувато-сірих яйця, поцяткованих коричневими плямками.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція бурогузих зерноїдів становить приблизно 5,8 мільйонів птахів. Популяція поступово зростає.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Sporophila torqueola. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Mason, Nicholas A.; Olvera‐Vital, Arturo; Lovette, Irby J.; Navarro‐Sigüenza, Adolfo G. (February 2018). Hidden endemism, deep polyphyly, and repeated dispersal across the Isthmus of Tehuantepec: Diversification of the White‐collared Seedeater complex (Thraupidae: Sporophila torqueola. Ecology and Evolution. 8 (3): 1867—1881. doi:10.1002/ece3.3799. PMC 5792519. PMID 29435260. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
Джерела ред.
- Skutch, Alexander F. (1954). White-collared seedeater (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 33—37. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2021. Процитовано 22 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |