Зелений (струмок)
струмок в Україні у Івано-Франківському й Тернопільському районі Івано-Франківської й Тернопільської областей; правий доплив річки Нараї
Зелений (пол. Zielony[1]) — струмок в Україні у Івано-Франківському й Тернопільському районі Івано-Франківської й Тернопільської областей. Правий допли річки Нараївки (басейн Дністра).
| Зелений | |
|---|---|
.JPG) | |
| Витік | на східній стороні від села Добринів |
| • координати | 49°26′30″ пн. ш. 24°44′58″ сх. д. / 49.44167° пн. ш. 24.74944° сх. д. |
| Гирло | Нараївка |
| • координати | 49°23′05″ пн. ш. 24°46′47″ сх. д. / 49.38472° пн. ш. 24.77972° сх. д. |
| Басейн | Дністра |
| Країни: | |
| Регіон |
Івано-Франківська область Тернопільська область |
| Довжина | ~7,41 км |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Опис ред.
Довжина струмка приблизно 7,41 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,70 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,11 [2]. Формується багатьма струмками.
Розташування ред.
Бере початок на східній стороні від села Добринів[3]. Тече переважно на південний схід через села Корчунок та Гоноратівку і на південно-західній околиці села Підвисоке впадає у річку Нараївку, ліву притоку річки [[Гнила Липа|Гнилої * [4].
Цікаві факти ред.
- Біля села Підвисоке струмок перетинає автошлях М12[2] (колишній автомобільний шлях міжнародного значення на території України, Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам'янка. Проходить територією Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Черкаської та Кіровоградської областей.).
Примітки ред.
- ↑ maps/avstrijskoj-monarxii/4273.jpg «Карта Австрійської імперії // 4273».
- ↑ а б Струмок Зелений на Google.Maps
- ↑ Топографічна карта Главного штабу M-35-086. Міжгір'я. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 213 (Зелена № 13)Липи]]
Джерела ред.
- Zielony 1.), potok, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 604. (пол.)
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 213 (Зелений № 4)