Тілопо білогорлий
| Тілопо білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Білогорлий тілопо (Амстердамський зоопарк)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus pulchellus (Temminck, 1835) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо білогорлий[2] (Ptilinopus pulchellus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19 см, вага 70-80 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. На лобі яскрава малинова пляма, горло біле, шия і груди сизуваті. Пір'я на грудях має роздвоєний кінчик. Живіт яскраво-жовтий. У самців живіт від грудей відділяє нечітка фіолетова смуга, у самиць вона дещо тьмяніша. Гузка оранжева. Верхня частина тіла темно-зелена з бронзовим відтінком. Дзьоб роговий, очі оранжеві, під очима жовті напівкільця. Лапи яскраво-червоні.
Поширення і екологія ред.
Юілогорлі тілопо мешкають на Новій Гвінеї та на островах Західного Папуа. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і садах. Зустрічаються на висоті до 1370 м над рівнем моря. Живляться ягодами і дрібними плодами. В кладці одне яйце.
Галерея ред.
-
Білогорлий тілопо -
Пара білогорлих тілопо
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus pulchellus. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела ред.
- H. J. Frith, F. H. J. C. Rome & T. O. Wolfe: Food of fruit-pigeons in New Guinea. Emu, 76, 2, S. 49–58, 1976.
- Theo Pagel, Bernd Marcordes: Exotische Weichfresser. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2011, ISBN 978-3-8001-5192-9.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
- R. und C. Zenker: Erstzucht: Rotkappenfruchttaube (Ptilinopus pulchellus), VZE Vogelwelt, 50. Jahrgang, 2005, Heft 1, Seite 16ff.
- Christian Zenker: Die Rotkappen-Fruchttaube – ein Kleinod in den Volieren der Fruchttaubenzüchter, Gefiederte Welt, 137. Jahrgang, 2013, Heft 2, Seite 22f.
Посилання ред.
- Frith, H.J.; Rome, F.H.J.C. & Wolfe, T.O. (1976): Food of fruit-pigeons in New Guinea. Emu 76(2): 49–58. HTML abstract [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |