Вікіпедія

Звіліч Елен Таафе

американська композиторка

Звіліч Елен Таафе (30 квітня 1939 у Маямі (Флорида, США) — американська композиторка українського походження.

Звіліч Елен Таафе
Народилася 30 квітня 1939(1939-04-30)[1][2][3] (84 роки)
Маямі, Флорида, США[1]
Країна  США
Діяльність композиторка, музикознавиця, скрипалька
Alma mater Університет штату Флорида[4] і Джульярдська школа[4]
Вчителі John Bodad[1], Галамян Іван Олександрович[1], Роджер Сешнз[1] і Еліот Картер[1]
Заклад Університет штату Флорида
Членство Американська академія мистецтв та літератури[5] і Американська академія мистецтв і наук[6]
Magnum opus Symphony No. 4, The Gardensd, Peanuts® galleryd[7], Millennium Fantasyd, Images (Suite in five movements)d і Symphony No. 1d[8]
Нагороди
Сайт zwilich.com

Біографія ред.

Е.Звіліч походить від українських емігрантів до Америки.

У 1960 році закінчила Флоридський державний університет. Пізніше жила в Нью-Йорку, де грала в Американському симфонічному оркестрі під керуванням Л. Стоковського (1965—1972). Удосконалювала музичну майстерність в Джулліардській школі, де у 1975 році здобула ступінь доктора музичного мистецтва (першою з жінок у світі). 18 квітня 1983 року отримала Пулітцерівську премію, ставши першою жінкою-композитором, яка отримала цю премію за видатний музичний твір. Пізніше була відзначена також премією Елізабет Кулідж (у галузі камерної музики), почесною стипендією імені Гуггенгейма (1980 рік), кількома преміями «Греммі», званням «Композитор року» (1999 рік) тощо. Пожиттєвий почесний член Американської федерації музикантів, член Американської академії мистецтв і літератури (1992 рік), Американської академії мистецтв і наук (2004 рік), почесний професор Флоридського державного університету. У 1995—1999 рр. організувала велику серію концертів у Карнегі-холлі (Нью-Йорк). Гастролювала в багатьох країнах світу, зокрема, в Україні.

Твори ред.

Музичні твори: «Симпозіум для оркестру» (1973); 1-ша симфонія (1982); «Привітання» для оркестру (1984); 2-га симфонія (1985); «Кончерто гроссо» (1985); балет «Танцшпіль» (1987); «Символ» (1988); 3-тя симфонія (1992); 4-та симфонія для хору, дитячого хору та оркестру (1999); 5-та симфонія (2008), концерти для тромбона, гобоя, валторни, труби, скрипки, фортепіано, твори для хору, пісенні цикли та багато ін.

Література ред.

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Garrett C. H. Grove Dictionary of American Music — 2 — OUP, 2013. — ISBN 978-0-19-531428-1
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б https://www.zwilich.com/#about
  5. ↑ https://artsandletters.org/academy-members/
  6. ↑ https://www.amacad.org/person/ellen-taaffe-zwilich
  7. ↑ https://www.newswise.com/articles/peanuts-inspired-masterwork-by-composer-ellen-zwilich-leaps-from-concert-halls-to-tv
  8. ↑ https://www.pulitzer.org/winners/ellen-taaffe-zwilich
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Звіліч_Елен_Таафе&oldid=42053535