Збірна Індії з крикету

Збірна Індії з крикету (англ. India national cricket team, гінді भारतीय क्रिकेट टीम) представляє Республіку Індія у міжнародних тестових матчах, а також матчах ODI і Twenty20 по крикету. Індія володіє статусом повноцінного члена Міжнародного ради крикета, що дозволяє їй брати участь у тестових матчах. Крикет був привезений в Індію європейськими торговельними флотами у XVIII віку, а перший індійський клуб появився у Калькутті у 1792 році. Тим часом, дебют індійської збірної відбувся лише у 1932 році. Індіанці стали шостим володарем тестового статусу. Протягом перших п'ятдесяти років існування збірної вона вступала як англійцям, так і австралійцям. Індійський спортсмени виграли 35 з 196 тестових матчів, проведених за цей період.[1][2][3] В кінці 1970-тих років XX століття, з появою таких гравців, як Суніл Гаваскар, Капіл Дев, Ерапаллі Прасанна, Спінівас Венкатарагхаван, Бхагват Чандрасекхар і Бішен Сінгх Беді, збірна почала конкуренцію із сильними командами світу. Індія традиційно сильна у домашній матчах, і на початку XXI століття команда суттєво поліпшила свої показники.

У 1983 рокові Індія стала чемпіоном світу ODI, у 2003 році команда вийшла у фінал чемпіонату, а у 2011 році змогла повторити успіх майже тридцятирічної давності. Індія стала третьою командою після Австралії і Вест-Індії, зумівши виграти турнір більше одного разу. Окрім того, індіанці вперше у історії чемпіонату змогли завоювати титул на рідній землі. У 2007 році збірна стала переможцем чемпіонату світу Twenty20, а у 2013 році азійські спортсмени виграли Чемпіонс Трофи. У 2000 році збірна стала фіналістом ICC Трофи, а у 2002 році розділила успіх у Чемпіонс Трофі з Шрі-Ланкою.[4]

Зараз Індія займає другу позицію у рейтингу тестових збірних, перебуває на першому місці у рейтингу ODI і є третьою у системі Twenty20.[5][6][7] Капітаном команди у всіх трьох форматах виступає Махендра Сингх Дхоні. Саме у епоху Дхоні Індія стала одним з лідерів світового крикета.[8] Тим часом, у складі команди грають й інші сильні гравці, зокрема, Сачін Тендулкар і Вірендер Сехваг. Обидва спортсмена є володарями кількох світовий рекордів.[9]

Склад ред.

 
Боулери
  • Шамі Ахмед
  • Parvinder Avana
  • Лакшміпаті Баладжі
  • Ашок Дінди
  • Захір Хан
  • Бувнешвар Кумар
  • Вінай Кумар
  • Ішант Шарма
  • Умеш Ядав
  • Равічандран Ашвін
  • Піуш Чаула
  • Pragian Ojha
  • Рахул Шарма
  • Харбаджан Сінгх
 
Олл-раундери
  • Равіндра Джидда
  • Ірфан Патан
  • Радврадж Сінгх
Уікет-кіпери
  • Махендра Сінгх Дхоні (k)
  • Дінеш Картхік

Виступи ред.

Чемпіонат світу ODI
Рік Раунд Позиція Матчі Перемоги Поразки Нічия-тай Нi результату
1975   1-й раунд 6/8 3 1 2 0 0
1979   1-й раунд 7/8 3 0 3 0 0
1983   перемога 1/8 8 6 2 0 0
1987    третє місце 3/8 7 5 2 0 0
1992     Нова Зеландія 1-й раунд 7/9 8 2 5 0 1
1996     третє місце 3/12 7 4 3 0 0
1999   2-й раунд 6/12 8 4 4 0 0
2003   ПАР   Зімбабве  } фінал 2/14 11 9 2 0 0
2007 Вест-Індія 1-й раунд 10/16 3 1 2 0 0
2011     Бангладеш перемога 1/14 9 7 1 1 0
2015     Нова Зеландія третє місце 3/14 9 8 1 0 0
2019   - - - - - - -
2023   - - - - - - -
Всього 12/12 2 титулу 67 39 26 1 1
Чемпіонат світу Twenty 20
Рік Раунд Позиція Матчі Перемоги Поразки Ничия-тай Нi результату
2007   ПАР перемога 1/12 7 4 1 1 1
2009   супер 8[10] 7/12 5 2 3 0 0
2010 Вест-Индія супер 8 8/12 5 2 3 0 0
2012   супер 8 5/12 5 4 1 0 0
2014   Бангладеш супер 8 - 1 0 1 0 0
2016   супер 8 - 11 7 4 0 0
Всього 6/6 1 титул 34 19 13 1 1
Інші змагання
Чемпіонс Трофі Кубок Азії
  • 1998: півфінал
  • 2000: фінал
  • 2002: перемога (спільно з Шрі-Ланкою)
  • 2004: 1-й раунд
  • 2006: 1-й раунд
  • 2009: 1-й раунд
  • 2013: перемога
  • 1984: перемога
  • 1986: бойкот
  • 1988: перемога
  • 1990/1991: перемога
  • 1995: перемога
  • 1997: фінал
  • 2000: третє місце
  • 2004: фінал
  • 2008: фінал
  • 2010: перемога
  • 2012: третє місце

Статистика ред.

Тестові матчі ред.

Результати[11]


Найбільша кількість ранів[12]

Гравець Рани В середньому
Сачін Тендулкар 15,837 53.86
Рахул Дравід 13,265 52.63
Суніл Гаваскар 10,122 51.12
В. В. С. Лаксман 8,781 45.97
Вірендер Сехваг 8,503 49.43
Сурав Гангулі 7,212 42.17
Діліп Венгсаркар 6,868 42.13
Мохаммад Азхаруддін 6,215 45.03
Гундаппа Вішванат 6,080 41.93
Капіл Дев 5,248 31.05


Найбільша кількість калиток[13]

Гравець Калитки В середньому
Аніл Кумбле 619 29.65
Капіл Дев 434 29.64
Харбхаджан Сінгх 413 32.37
Захір Хан 295 32.35
Бішен Сінгх Беді 266 28.71
Бхагват Чандрасекхар 242 29.74
Джавагал Срінатх 236 30.49
Ерапаллі Прасанна 189 30.38
Віну Манкад 162 32.32
Срінівас Венкатарагхаван 156 36.11


Примітки ред.

  1. A brief history of Indian domestic cricket | Cricket News | India | ESPN Cricinfo. Content-www.cricinfo.com. 1 січня 1970. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 20 грудня 2010.
  2. Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 грудня 2008. Процитовано 12 липня 2013.
  3. India – Results Summary from 1932–1982. Cricinfo – Stats Guru. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 14 жовтня 2006.
  4. Sheringham, Sam (2 квітня 2011). India power past Sri Lanka to Cricket World Cup triumph. BBC Sport. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 2 квітня 2011.
  5. ICC Rankings — Cricket Test Rankings | ICC Cricket. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2020.
  6. Live Cricket Scores & News | International Cricket Council (ICC). Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2020.
  7. Live Cricket Scores & News. International Cricket Council. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 12 липня 2013.
  8. India number one team in the world. Espnstar.com. 23 лютого 2009. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 20 грудня 2010.
  9. Cricket records. Cricinfo. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 14 жовтня 2006.
  10. Стадія «Супер 8» проходить після першого раунда.
  11. Test matches / Team records. Cricinfo.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
  12. India Test Career Batting. cricinfo.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
  13. India Test Career Bowling. cricinfo.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.

Посилання ред.