Російський союз Латвії
Російський союз Латвії (латис. Latvijas Krievu savienība, LKS, рос. Русский союз Латвии, РСЛ) — латвійська політична партія, що відстоює права російськомовного населення Латвії.
Російський союз Латвії Latvijas Krievu savienība | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Латвія |
| Голова партії | Співголови Тетяна Жданок, Мирослав Митрофанов |
| Дата заснування | 1998 |
| Штаб-квартира | Рига |
| Ідеологія |
права російської нацменшини[1] русофільство[2][3][4] соціал-демократія[джерело?] |
| Членство в міжнародних організаціях | Європейський вільний альянс (спостерігач)[5] |
| Місць у Сеймі |
0 / 100 |
| Місць у Європарламенті |
1 / 8 |
| Офіційний сайт | rusojuz.lv |
Історія ред.
У 1998 році, в ході підготовки до виборів 7-го Сейму, відбулася консолідація трьох в основному лівих партій — партії Рівноправність, Партії народної злагоди і Соціалістичної партії. У процесі активно брав участь колишній лідер латвійських комуністів — Альфредс Рубікс, звільнений з політичного ув'язнення в листопаді 1997 року. Домовленість про спільну участь у виборах була оформлена в травні 1998 створенням об'єднання «За права людини в єдиній Латвії» (ЗаПЧЕЛ). До об'єднання незабаром приєдналася і Російська партія.
У виборах ЗаПЧЕЛ брало участь «під прапором» Партії народної злагоди. За підсумком виборів 1998 року об'єднання отримало 14,1 % голосів і 16 місць у Сеймі. Розподіл депутатів за партійною приналежністю після обрання в 1998 році був наступним: 6 представляли ПНЗ, 5 — Рівноправність, 4 — Соцпартію, 1 — Російську партію.
Восени 2000 року Російська партія вийшла із складу об'єднання і взяла участь у місцевих виборах окремо. Єдиний депутат, що представляв партію у Сеймі перейшов до Партії народної злагоди.
У 2000 році ЗаПЧЕЛ ініціювало референдум із питання заборони приватизації «Латвенерго», який завершився успішно.
На виборах до 8-го Сейму Латвії у 2002 році за блок ЗаПЧЕЛ проголосували 19,0 відсотків громадян, які брали участь у виборах. ЗаПЧЕЛ отримало чверть депутатських мандатів (25 депутатів із 100 можливих). Через три місяці Партія народної злагоди вийшла із об'єднання. Свій відхід із ЗаПЧЕЛ лідери ПНС пояснювали складністю знаходження спільної мови з керівництвом партії Рівноправність, комуністичними переконаннями членів Соцпартії.
7 червня 2003 Політрада Соцпартії ухвалила рішення про вихід із ЗаПЧЕЛ, мотивуючи це нездоланними ідеологічними протиріччями між двома партіями.
Перші вибори Європарламенту пройшли в Латвії 12 червня 2004. Об'єднання ЗаПЧЕЛ брало участь окремим списком, і отримало 10,7 % голосів виборців. Депутатом Європейського парламенту стала співголова ЗаПЧЕЛ Тетяна Жданок. Вона стала членом фракції Зелених та Європейського вільного альянсу.
На виборах Сейму в жовтні 2006 року ЗаПЧЕЛ отримав 6,03 % голосів і 6 місць. 19 травня 2007 на з'їзді ЗаПЧЕЛ було прийнято рішення перетворити об'єднання в єдину партію під назвою «ЗаПЧЕЛ — За права людини в єдиній Латвії».
У 2009 році партія посіла третє місце на виборах до Європарламенту, знову отримавши один мандат. У 2010 році партія вступила в Європейський вільний альянс.
На виборах до Сейму у 2010 році більшість російськомовних виборців віддали свої голоси об'єднанню Центр злагоди і ЗаПЧЕЛ втратила своє представництво у парламенті.
З 2014 року — під назвою «Російський союз Латвії»[6]. Партія представляє радикальні погляди: вона проти визнання окупації Латвії 1940 року, за запровадження офіційної двомовності та побудови держави на основі двох спільнот: російської та латвійської. Вона підтримує тісніші зв'язки з Росією[7]. До вступу Латвії в НАТО в 2004 році ЗаПЧЕЛ дотримувався позиції російського уряду і була єдиною великою політичною організацією Латвії, яка висловилася проти НАТО[8]. У 2014 році партія підтримала заняття Криму російськими військами[9]. У серпні 2014 року партія підписала угоду про співпрацю з кримською філією "Російської єдності" з метою "зміцнення єдності російського світу"[10].
На європейських виборах 2019 року РСЛ отримав одне місце, яке належить Тетяні Жданок. У 2020 році вона повторно увійшла в Ризьку міську раду на дострокових виборах[11].
Результати виборів ред.
Парламент (Saeima) ред.
| Рік виборів | # голосів |
% голосів |
# виграних місць | +/− | Нотатки |
|---|---|---|---|---|---|
| 2002 | 189,088 | 19.1 | 25 / 100
|
▲ 9 | |
| 2006 | 54,684 | 6.1 | 6 / 100
|
▼ 19 | |
| 2010 | 13,845 | 1.47 | 0 / 100
|
▼ 6 | |
| 2011 | 7,109 | 0.78 | 0 / 100
|
▬ | |
| 2014 | 14,390 | 1.58 | 0 / 100
|
▬ | |
| 2018 | 27,014 | 3.20 | 0 / 100
|
▬ |
Європейський парламент ред.
| Рік виборів | # голосів | % голосів | # загальної кількості виграних місць | +/− | Нотатки |
|---|---|---|---|---|---|
| 2004 | 61,401 | 10.66 | 1 / 9
|
▲ 1 | |
| 2009 | 76,436 | 9.66 | 1 / 8
|
▬ | |
| 2014 | 28,303 | 6.38 | 1 / 8
|
▬ | |
| 2019 | 29,546 | 6.24 | 1 / 8
|
▬ |
Ризька міська рада (Rīgas Dome) ред.
| Рік виборів | # голосів | % голосів | # загальної кількості виграних місць | +/− | Нотатки |
|---|---|---|---|---|---|
| 2005 | 27,728 | 13.68 | 9 / 60
|
▼ 4 | |
| 2009 | 6,519 | 2.7 | 0 / 60
|
▼ 9 | |
| 2020 | 11,170 | 6.5 | 4 / 60
|
▲ 4 |
Примітки ред.
- ↑ Nordsieck, Wolfram (2010). Latvia. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 26 липня 2011.
- ↑ Программа партии Русский союз Латвии на выборах 13-го Сейма. Русский союз Латвии (рос.). 24 серпня 2018. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 22 серпня 2020.
- ↑ Schulze, Jennie L. (2018). Strategic Frames: Europe, Russia, and Minority Inclusion in Estonia and Latvia. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press. ISBN 978-0-82296-511-4.
In 2014, the party changed its name to the Latvian Russian Union, and adopted a pro-Russia stance by signing a cooperation agreement with the pro-Russia regional party Russian Unity in Crimea in order to “strengthen the unity of the Russian World.”
- ↑ Most stubborn survivor speaks out.
- ↑ Member Parties. European Free Alliance. Архів оригіналу за 21 вересня 2014. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ PCTVL pārtop par Latvijas Krievu savienību [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.], apollo.lv 18 січня 2014 (латис.)
- ↑ Lettland-Wahl - „Russische Union“ fordert mehr Rechte für Russen (нім.). 1 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Russen in Lettland - Die trotzige Minderheit (нім.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Tomasz Otocki, Aleksandr Filej: Tatiana Żdanok z sukcesem reprezentuje nasze interesy [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], radiownet.pl 5 квітня 2014 (латис.)
- ↑ Pro Russia party signs major deal with Crimea group. The Baltic Times. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ August 29, 2020 Riga city elections. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
Посилання ред.
- Історія створення ЗаПЧЕЛ (рос.)
|
Це незавершена стаття про політичні партії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |