Заєць Борис Михайлович
Бори́с Миха́йлович За́єць (* 10 червня 1932, Поділ Срібнянського району, — † 5 січня 2007) — український цирковий режисер, народний артист УРСР (1976), генеральний директор Національного цирку, професор Київського державного університету театрального мистецтва, академік Академії циркового мистецтва Росії. Кавалер ордена Ярослава Мудрого 5-го ступеня, медаль «За трудову доблесть», Святого князя Володимира, Нестора Літописця, міжнародним орденом Святого Станіслава.
| Заєць Борис Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
10 червня 1932 Подол, Срібнянський район | |||
| Помер | 5 січня 2007 (74 роки) | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Діяльність | цирк | |||
| Нагороди та премії | ||||
    | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
Немовлям пережив жахіття Голодомору, батькам вдалося врятувати його. Закінчив ремісниче училище, працював токарем в Красному Лучі на шахті «Сталінський забой», ходив до театрального гуртка.
Без відриву від виробництва закінчив Дніпропетровське театральне училище, по тому поступив в Харківський театральний інститут. Випускною роботою була вистава «Колишні хлопчаки» — про дітей-сиріт, у цирку дипломною роботою була «Балада про сміливого клоуна».
У 1964 році приїхав до Києва, почав працювати в Київському цирку.
Понад 40 років очолював Київський цирк, з 1964 року — головний режисер, з 1976 і до смерті — головний режисер і директор.
1992 року внаслідок певних обставин та тиску владоможців був змушений полишити роботу і переїхав на прожиття в дачний будиночок у Срібному. Саме в той день, коли святкував 60-річчя, прийшла урядова телеграма з викликом на роботу. Як виявилося, артисти цирку на конях та із звірами прийшли до Ради Міністрів України з вимогою повернути на роботу свого директора.
На першій виставі після відновлення на посаді артисти цирку перед тисячами глядачів пронесли на руках манежем Бориса Михайловича.
З дружиною Ніною виховали дочку та сина.
Похований в с. Поділ Срібнянського району.
Джерела ред.
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Бульвар Гордона
- Срібнянщина [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.]