Захарі Жан Миколайович
Жан (Іван) Миколайович Захарі (14 січня 1924, Мелітополь — березень 2012, там само) — радянський військовик, господарник і місцевий політик грецького походження, почесний громадянин Мелітополя. Як лейтенант збройних сил СРСР, брав участь у Другій світовій війні, був нагороджений багатьма орденами і медалями[1]. Після війни працював на підприємствах Мелітополя, зокрема був директором мелітопольського заводу «Побутмаш» (1962—1974) і заступником директора Мелітопольського заводу тракторних гідроагрегатів (з 1974). Чотири рази обирався депутатом Мелітопольської міськради.
| Жан Миколайович Захарі | |
|---|---|
 | |
| Народження |
14 січня 1924 Мелітополь |
| Смерть |
2012 Мелітополь |
| Національність | грек |
| Країна |
 СРСР |
| Звання | лейтенант |
Біографія ред.
Походження та дитинство ред.
Народився 14 січня 1924 року в сім'ї грецьких підданих, які переїхали з Грецького королівства до Мелітополя.
Батько — Нікос Іоаннович Захаріс, уродженець острова Патмос. Він поїхав до Російської імперії в 1901 році, де організував свою справу. В 1927 репресований, відсидів невеликий строк у в'язниці, а 15 листопада 1931 помер після тривалої хвороби[2].
Мати — Панасія Спінос, уродженка селища Смирна району Салонік. Народилася в сім'ї лікарів, заміж вийшла 1911 року[3].
Крім Жана, у сім'ї було ще сім сестер.
Жан виховувався в грецькій атмосфері та любові до грецької культури. Брав активну участь в хоровому та балетному гуртках в палаці піонерів[2].
Німецько-радянська війна ред.
В 1941 році, закінчивши 9 класів школи[3], був призваний Мелітопольським міськвійськоматом і відправлений на фронт Німецько-радянскької війни.
Спочатку служив в інженерно-саперному полку, брав участь в обороні України, Кубані та Північного Кавказу[4]. Присягу прийняв на початку жовтня 1941 року в Харцизьку, після місячного навчання саперно-мінерній справі. Вперше взяв участь в бойових діях під Дебальцевим[2]. Член ВКП(б) з 1942 року. Двічі був поранений, зокрема у грудні 1942 року на Північному Кавказі. Після лікування у шпиталі продовжив службу[3]. Війну закінчив у Берліні як сержант 687-го окремого Седлецького батальйону зв'язку та начальник радіостанції[4].
Усього брав участь у боях на Закавказькому, Брянському, Південному та 1-му Білоруському фронтах[4]. Учасник боїв за Кавказ, Україну, Польщу та Німеччину, зокрема учасник штурму Варшави та Берліна[5]. Залишив на Рейхстазі напис «Від Мелітополя до Берліна. Жан Захарі»[4]. Визнаний «інвалідом Великої Вітчизняної війни II групи»[2].
Після війни ред.
В 1948 повернувся до Мелітополя. Закінчив школу робочої молоді за спеціальністю електрика[2].
За іронією долі, до 1953 року не мав радянського громадянства: лише після перевірки з боку МДБ СРСР Жан Захарі отримав паспорт на ім'я Івана Захарі. Працював у міському промкомбінаті спочатку майстром, потім начальником цеху.
У 1952 році вступив до Мелітопольського інституту механізації сільського господарства на заочне відділення. Закінчив його в 1958 році, за рік до цього став головним інженером підприємства[2].
У 1962—1974 роках — директор мелітопольського заводу «Побутмаш», що випускав пральні машини та пилососи.
З 1974 — заступник директора найбільшого в СРСР Мелітопольського заводу тракторних гідроагрегатів. З 1984 року на пенсії, але до 2001 року продовжував працювати майстром[3].
Чотири рази обирався депутатом Мелітопольської міськради. Член оргкомітету зі створення Мелітопольського міського товариства греків[3]. У 2001—2012 роках (до своєї смерті) — голова Ради ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці[1].
Помер у березні 2012 року[6]. На згадку про нього 14 січня 2014 року на стіні його будинку було відкрито меморіальну дошку[7].
Сімʼя ред.
У 1947 році одружився з Валентиною Олександрівною, з якою познайомився в Магдебурзі. Вона майже 40 років працювала на Мелітопольському моторному заводі.
Дочки: Людмила та Ірина. Онуки та онучки: Ігор, Роман та Дар'я. Правнуки та правнучки: Марія, Олексій, Ілля, Микита, Євген та Нікас[2].
Відзнаки ред.
Відзначений нагородами (у тому числі 22 ювілейними медалями)[2]:
- Орден Червоної Зірки (8 травня 1945)[5][1] — згідно з поданням до нагороди, під час прориву оборони противника на Зеєловських висотах та вуличних боях у Берліні сержант Захарі «забезпечував своєю радіостанцією безвідмовний зв'язок і сприяв Командуванню в управлінні боєм»[4].
- Орден Вітчизняної війни I[3] та II ступенів (1985)[1][4]
- Орден Трудового Червоного Прапора (за підсумками ХІ-ї п'ятирічки)[2]
- Медаль «За відвагу»[1][4]
- Медаль «За оборону Кавказу»[4]
- Медаль «За перемогу над Німеччиною»[4]
- Почесний громадянин Мелітополя (2006)[1]
- Орден «За мужність» ІІ ступеня[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Захари Жан Николаевич (рос.). Бессмертный полк (Интер). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к Яткярь Зенюков. Захари Иван (Жан) Николаевич (рос.). pandia.ru. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е ж Мемориальная доска Ивану Захари в Мелитополе (рос.). shukach.com. 12 березня 2017. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к Захари Жан Николаевич (рос.). pobeda1945.su. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ а б Захари Жан Николаевич (рос.). Бессмертный полк. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ В память о светлом человеке (рос.). Новый день. 16 січня 2014. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ На доме Ивана Захари открыта мемориальная доска (рос.). greek.ru. 15 січня 2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.