Захарченко Йосип Іванович
Захарченко Йосип Іванович (1837, с. Галійка Дейкалівської волості Зіньківського повіту Полтавської губернії — 24 березня 1894, м. Зіньків Полтавської губернії) — український письменник.
| Захарченко Йосип Іванович | |
|---|---|
| Народився |
1837 Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
24 березня 1894 Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | російська |
З життєпису ред.
Походив із поміщицької родини. Навчався в Зіньківському повітовому училищі, закінчив Київський університет.
У 1862 році написав свою першу україномовну книгу нарисів «Козак і Ганнуся». Пізніше з'явилися російськомовні твори: «Разборчивый жених», «Слуги», «Сила закона», «Соседи», «Паразиты», «Осел-судья», «Речка и берега», «Огонь и вода» (байки на соціальні теми), «Жаворонок, соловей и воробей», «Ландыши, фиалки и соловей», «Слон в театре» (байки про тогочасну освіту та культуру).
Особливо бентежила Захарченка соціальна тематика, якій він присвятив свої драматичні твори. В драмі «Кора» (1874, 1878) гостро сатирично зображено фальшиву мораль «вищого світу». Про життя малоросійської інтелігенції розповідають п'єси «Пробужденье» (1879, заборонена цензурою) та «Любовь свое берет» (1881). Міщансько-селянським будням були присвячені побутові комедії «Не теє» (1882), «Скільки плачу Фтита наробила» (в двох діях, 1888), «Перепел, або Таки добилася шовкової юпки» (1889).
Цікава сюжетна лінія у драми «Лія» (1889). Вона присвячена подіям навколо виникнення релігійної течії єврейства Галичини, Поділля та Волині — хасидизму. На жаль, цей твір також було заборонено реакційною цензурою.
Йосип Захарченко писав нариси та оповідання, підписуючи їх псевдонімом «П. Правда».
У 1891—1892 роках вийшло тритомне видання басень та оповідей письменника в місті Зінькові[1].
Помер Йосип Захарченко 24 березня (5 квітня) 1894 року в місті Зінькові, де й був похований. В цьому ж році у Полтаві було надруковано другим виданням його «Оригінальні басні». Кілька творів Захарченка збереглося в рукописах, серед них дві комедії «Скільки плачу Фтита наробила» та «Перепел…» були дозволені для постановки на сцені.
Архів письменника зберігається у Театральній бібліотеці (м. Санкт-Петербург).
Примітки ред.
- ↑ В джерелах зустрічаються відомості, що тритомник Захарченка не користувався успіхом, тому письменник власноруч знищив значну частину примірників. Крім того автор, начебто, почав роздавати книги місцевим обивателям, а ті з них робили цигарки-самокрутки.
Джерела ред.
- А. Г. Захарченко Иосиф Иванович [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Русский биографический словарь / изд. под наблюдением пред. Имп. Рус. ист. о-ва А. А. Половцова. — Санкт-Петербург: Имп. Рус. ист. о-во, 1896—1913. — Т. 7: Жабокритский — Зяловский. — 1916. — С. 299—300.
- Гриценко М. Йосип Захарченко — письменник із Галійки // Голос Зіньківщини. — 2012. — 12 червня. — С. 2.
- - З — // «Некрополь України» / Проект «Українці в світі» [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Захарченко Йосип Іванович // Зіньківщина. Історичні нариси [відп. секр. М. М. Гриценко]. — Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. — С. 627.
- Захарченко Йосип Іванович // Зіньківщина, рідний край [Текст]: Історичний огляд / Укл. і літ. ред. М. М. Гриценко. Авт. кол.: М. М. Гриценко, А. В. Салій, М. С. Ткачик, А. А. Нестеренко, Г. П. Шевченко. — Полтава: Видавець Шевченко Р. В., 2013. — С. 175.
- Лобас П. О., Ротач П. П. Захарченко Йосип Іванович [Архівовано 9 травня 2018 у Wayback Machine.] // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2: Д-К. — С. 249. — ISBN 5-88500-014-X.
- Ляш К. Енциклопедія про зіньківців // Голос Зіньківщини. — 1991. — 28 грудня. — С. 3.
- Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. [Архівовано 3 травня 2018 у Wayback Machine.] — Полтава: Типо-литография преемников Дохмана, 1912. — С. 74.