Запольський Тарас Володимирович
Тара́с Володи́мирович Запо́льський[1] (нар. 18 вересня 1994, Київ — пом. 3 квітня 2022, Маріуполь) — український військовослужбовець. Загинув в ході російського вторгнення в Україну.
| Запольський Тарас Володимирович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 вересня 1994 Київ, Україна | |
| Смерть |
3 квітня 2022 (27 років) Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Alma Mater | Київський національний лінгвістичний університет | |
| Псевдо | Патрік, Каштан | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російське вторгнення в Україну (з 2022) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
У шкільні роки займався боксом, згодом бразильським джиу-джитсу (мав білий пояс із цього бойового мистецтва). Дуже смачно готував, умів пекти хліб. Захоплювався музикою та фотографією. Тарас дуже любив життя, родину, друзів, подорожувати, навчатися, мав надзвичайне почуття гумору.
Дуже багато читав. На його світогляд найбільше вплинули праця Є. Наконечного «Украдене ім'я: Чому русини стали українцями», твори Е. Юнгера, «Моральні листи до Луцілія» Сенеки.
У 2020 році вступив до лав ОЗСП «Азов», брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та сил і засобів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
Загинув 3 квітня 2022 року під час вуличних боїв у м. Маріуполі, надавши змогу побратимам вийти з оточення живими.
Освіта ред.
Після закінчення школи № 94 «Еллада» вступив до Київського національного лінгвістичного університету, 2015 року здобув фах перекладача (англійська мова).
Нагороди ред.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 254/2022 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[2]
Примітки ред.
- ↑ Запольський Тарас Володимирович. ato.gov.ua (ua) . Процитовано 23 лютого 2024.
- ↑ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ. Указ Президента України. https://www.president.gov.ua/.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |