Замок Бонковець
Замок Бонковець у Морську (пол. Zamek Bąkowiec w Morsku) — руїни лицарського замку XIV століття в селі Морсько в гміні Влодовиці Заверцянського повіту Сілезького воєводства в Польщі. Замок розташований на Краківсько-Ченстоховській височині та належить до системи так званих Орлиних Гнізд.
| Замок Бонковець у Морську | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Вигляд замку | ||||
|
50°33′02″ пн. ш. 19°31′14″ сх. д. / 50.550638° пн. ш. 19.520654° сх. д.Координати: 50°33′02″ пн. ш. 19°31′14″ сх. д. / 50.550638° пн. ш. 19.520654° сх. д. | ||||
| Статус | Історична пам'ятка | |||
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] | |||
| Країна |
 Польща | |||
| Розташування | Морсько, Гміна Влодовіце Заверцянський повіт Сілезьке воєводство | |||
| Сайт | morsko.com.pl/kategorie/zamek-bakowiec | |||
  Замок Бонковець (Польща) | ||||
 | ||||
 Замок Бонковець у Вікісховищі | ||||
Історія ред.
Точна дата заснування укріплень на місці замку достеменно не відома. Швидше всього перші дерев’яні укріплення тут було збудовано у XIV столітті родиною Топорчиків, які взяли прізвище Морські від назви маєтку Морсько[2]. Вони ймовірно були лицарями-розбійниками, через що король Владислав Локетек у 1327 році відібрав у них село та передав його монастирю в Мстові[2]. У документах цього періоду не зазначається, чи існував замок у Морську, однак за аналогією з іншими навколишніми замками, можна припустити, що у часи Казимира Великого тут було споруджено сторожову вежу як складову частину укріплень на прикордонні між Сілезією та Малою Польщею. Вірогідною є також версія згідно з якою замок було побудовано князем Владиславом Опольським, який наприкінці XIV століття володів цією місцевістю[2].
Перша згадка про замок Бонковець (записано як "Bancowecz") та його спадкоємця Миколая Стшала датується 1390 роком[2]. Відомі також подальші власники замку: у 1392 році — бургграф Петро з Марциновиць гербу Лис, пізніше — Ян з Сецеховіц[2]. У 1435 році замок разом із іншим прилеглим майном перейшов у власність сандецького каштеляна Кристина з Козеглов та його нащадків[3]. На межі XV—XV століть власниками Морська були Влодки, яким приписується будівництво нового кам'яного замку[2]. Потому замком володіли Бжеські та Гебултовські[3]. З XVII століття в замку вже ніхто не мешкав[2].
У 1927 році пагорб із руїнами замку стали власністю архітектора Вітольда Чечотта[4]. За 6 років, розібравши частину мурів, він збудував з отриманого будівельного матеріалу будинок, що прилягає до скелі з руїнами[4].
Після Другої світової війни вдова Чечотта продала замок Забжанському ремонтному заводу вугільної промисловості, який перетворив його у відпочинковий центр, збудувавши поруч лижний витяг та кафе[2].
У 1961 році було здійснено консервацію замкових руїн, шляхом укріплення та підвищення вцілілих мурів[4]. Щоправда, руїни внесли до реєстру пам’яток лише в 1967 році[2].
Сучасний стан ред.
З 1999 року відпочинково-спортивна база перебуває у приватній власності, що сприяло її активному розвитку[4].
У наш час замком опікується спілка "Morsko Plus", яка планує відкрити тут оглядовий майданчик та у подальшому здійснити реконструкцію та відбудову замку[5].
Архітектура ред.
Замок Бонковець побудовано на скелі Тигр, яка височіє над навколишньою місцевістю. Замок у плані мав форму неправильного багатокутника, що знаходився на невеликій ділянці на вершині скелі та прилеглій до неї території[6]. Кам'яна брама, фрагменти якої збереглися до наших днів, вела до невеликого замкового двору, оточеного мурами та чотирикутними приміщеннями, розташованими анфіладно з протилежних сторін скелі. Напівкруглі вежі по кутах відігравали спостережну та оборонну роль[4].
Зовнішні мури були побудовані з ретельно підібраного вапняку, а внутрішні частини були побудовані з битого каменю, залитого великою кількістю вапняного розчину. Зі сходу до скелі примикав господарський двір, який було захищено земляним насипом з овальною вежею та сухим ровом[6]. З півдня замок був захищений кам'яним муром, залишки якого можна простежити донині. Доступ до замку, через усю систему помостів і драбин, був лише пішохідним[6]. Незважаючи на зручне розташування та досить міцні фортифікації, які практично неможливо було здобути за допомогою середньовічних технік облоги, замок не відігравав в історії важливої ролі[6].
Світлини ред.
-
Скеля Тигр -
Вигляд замку -
Скеля Тигр -
Фрагмент мурів замку
.jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ а б в г д е ж и к Skupin, Weronika (14 січня 2018). Zamek Bąkowiec w Morsku – tajemnicze ruiny z kolonią nietoperzy. PolskaZachwyca.pl. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ а б Zamek Bąkowiec - Morsko - Zamki, warownie - Przewodnik - www.poJurze.pl. www.pojurze.pl. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ а б в г д Atrakcyjny ośrodek obok ruin Bąkowca. Gazeta Częstochowska (pl-PL) . 11 травня 2006. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ alpanet.pl. Zamek Bąkowiec. Morsko Plus - Ośrodek Szkoleniowo-Wypoczynkowy na Jurze Krakowsko-Częstochowskiej (пол.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ а б в г www.trustnet.pl. Morsko - architektura. www.warownie-jurajskie.pl. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2020.