Залізо-56
| Залізо-56 | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Назва, символ | Залізо-56,56Fe |
| Нейтронів | 30 |
| Протонів | 26 |
| Властивості ізотопу | |
| Природна концентрація | 91.754% |
| Атомна маса | 55.9349375(7) а.о.м |
| Спін | 0+ |
| Дефект маси | −60601.003±1.354 кеВ |
| Енергія зв'язку | 492253.892±1.356 кеВ |
Залізо-56 (56Fe) — найпоширеніший ізотоп заліза, який складає близько 91,754 % усього заліза.
З усіх нуклідів залізо-56 має найменшу масу на нуклон. З енергією зв'язку 8.8 МеВ на нуклон, залізо-56 є одним із найбільш міцно зв'язаних ядер[1].
Нікель-62, відносно рідкісний ізотоп нікелю, має дещо вищу енергію ядерного зв'язку на нуклон. Це узгоджується з більшою масою на нуклон, оскільки нікель-62 має більшу частку нейтронів, які є трохи важчими за протони. (Докладніше див. статтю про нікель-62). Легкі елементи, які зазнають ядерного синтезу, і важкі елементи, які зазнають ядерного поділу, вивільняють енергію, оскільки це збільшує їхню енергію зв'язку на нуклон, тому можна було б очікувати, що 62Ni буде дуже розповсюдженим ізотопом. Однак під час зоряного нуклеосинтезу конкуренція між фотоядерною реакцією та альфа-захопленням призводить до утворення більшої кількості 56Ni, ніж 62Ni (56Fe утворюється пізніше в оболонці вибухаючої зорі під час розпаду 56Ni).
Тим не менш, 28 атомів нікелю-62, зливаючись в 31 атом заліза-56, виділяють енергетичний еквівалент маси 0.011 а.о.м. У міру старіння Всесвіту речовина повільно перетворюватиметься на ядра, що найміцніше зв'язані, наближаючись до 56Fe, що зрештою призведе до утворення залізних зір протягом ≈10 1500 років у Всесвіті, що розширюється, без розпаду протонів[2].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Nuclear Binding Energy
- ↑ Dyson, Freeman J. (1979). Time without end: Physics and biology in an open universe. Reviews of Modern Physics. 51 (3): 447—460. Bibcode:1979RvMP...51..447D. doi:10.1103/RevModPhys.51.447.
Література ред.
- de Laeter, John Robert; Böhlke, John Karl; De Bièvre, Paul; Hidaka, Hiroshi; Peiser, H. Steffen; Rosman, Kevin J. R.; Taylor, Philip D. P. (2003). «Atomic weights of the elements. Review 2000 (IUPAC Technical Report)». Pure and Applied Chemistry. 75 (6): 683—800. doi:10.1351/pac200375060683.