Залізна корона

	Залізна корона
Країна	Італія
Адміністративна одиниця	Монца
Місце розташування	Собор Івана Хрестителя
Власник	Собор Івана Хрестителя
З матеріалу	залізо, золото і дорогоцінне каміння
Висота	5,3 см
Товщина	15,8 см
Не раніше	700-ті і 800-ті
	Залізна корона у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Залізна корона (значення).

Залі́зна коро́на (лат. і італ. Corona Ferrea), або Залі́зна коро́на лангоба́рдів (лат. Corona Ferrea Langobardiae) — корона лангобардського королівства. Складається з золотого обруча в 3 дюйми шириною, покритого дорогоцінними каменями, всередині якого міститься вузький залізний обруч. Останній, за переказами, походить не далі часів Карла Великого, являв собою спочатку цвях від хреста Спасителя, подарований Папою Григорієм Великим лангобардській принцесі Теоделінді, яка веліла приготувати з нього корону для коронування свого чоловіка Агілульфа (593) (див. також вотивна корона).

З тієї пори корона була віддана на зберігання в храм Івана Хрестителя в Монці, біля Мілану, де знаходиться й донині. Крім самостійних лангобардських королів, нею коронувалися велика частина німецьких імператорів, від Карла Великого до Карла V; в 1805 році, після заснування Італійського королівства, — Наполеон I, а в 1838, як король Ломбардо-венеційський, — австрійський імператор Фердинанд I.

Галерея ред.

The Iron Crown and Imperial Europe. Buccellatin, Graziella, and Holly Snapp, eds. Milan: Mondadori, 1995.
Maspero, Valeriana. La corona ferrea. La storia del più antico e celebre simbolo del potere in Europa, Vittone Editore, Monza, 2003.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Залізна корона