Заліський Петро Іванович (1867 — 1929, Югославія) — генерал-майор Російської імператорської армії, харківський губернський староста (1918)[1].

Залеський Петро Іванович
Народився 5 (17) жовтня 1867
Помер 1929(1929)
Діяльність офіцер
Alma mater Петровський Полтавський кадетський корпус
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Російський військовий-кавалерист; учасник Першої світової війни. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1888), Миколаївську академію Генштабу (1895). За Української Держави Скоропадського — 9 травня 1918 року призначений губернським старостою (губернатором) Харківщини. Звільнений з цієї посади 2 липня 1918 року згідно з наказом № 80 Гетьмана Всія України.

Після звільнення з цієї посади займався формуванням російсько-білогвардійської Південної армії в межах Харківської губернії за правління Скоропадського. Зневажливо ставився до українців і української мови. З кінцем правління Скоропадського перейшов до білоросійських військ генерала Денікіна. Писав мемуари («Южная армія», «Возмездіє»).

Нагороди[2]

ред.

Джерела

ред.
  • Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. «Наш формат». — Київ, 2016. — С. 67; 460—461.
  • «Державний Вістник», № 8 — 31 травня 1918 року[3].
  • «Державний Вістник», № 22 — 14 липня 1918 року[4].
  • Гліб Лазаревський. Київська старовина. — Київ, 2007 — С. 313.
  • Возмездие: (Причины русской катастрофы) — Берлин, 1925. — 280 с.

Примітки

ред.
  1. Гай-Нижник, П. П. (2010). Залеський Петро Іванович (Ukrainian) . Т. 10. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  2. Залеський, Петро Іванович біографія, Нагороди, Твори, Джерела. www.people.su. Процитовано 16 травня 2023.
  3. Державний вісник (1918). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 16 травня 2023.
  4. Державний вісник (1918). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 16 травня 2023.