Вікіпедія

Зайцев Пантелеймон Олександрович

Пантелеймон Олександрович Зайцев (15 (27) липня 1898 року, хутір Альошинський, Дроздовицька волость, Городнянський повіт, Чернігівська губернія - 1 березня 1944, Ленінград) - радянський військовий діяч, генерал-майор (4 червня 1940 року).

Зайцев Пантелеймон Олександрович
Народився 27 липня 1898(1898-07-27)
Альошинське, Хотівлянська волость, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 1 березня 1944(1944-03-01) (45 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Козацьке кладовище Олександро-Невської лавриd
Країна  СРСР
Діяльність воєначальник
Alma mater Постріл
Учасник Перша світова війна, німецько-радянська війна, Громадянська війна в Росії і радянсько-фінська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня медаль «За оборону Ленінграда» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Початкова біографія ред.

Пантелеймон Олександрович Зайцев народився 15 (27) липня 1898 року на хуторі Альошинський Дроздовицькій волості Городнянського повіту Чернігівської губернії (нині Городнянського району Чернігівської області).

Військова служба ред.

Перша світова та російська громадянська війни ред.

У 1916 році був призваний до лав Російської імператорської армії та направлений на навчання до Житомирської школи прапорщиків, після закінчення якої у 1917 році був направлений у чині прапорщика[1] до Білозерського 13-го піхотного полку і брав участь у бойових діях на Південно-Західному. фронті, перебуваючи посаді полуротного командира.

У грудні 1918 року був мобілізований до лав Білої армії, однак у лютому 1919 року перейшов на бік РСЧА.

Воював у складі 81-го стрілецького полку (9-а стрілецька дивізія, Південний фронт ) на посадах помічника начальника та начальника господарської команди полку, завідувача господарства полку, командира взводу продовольчого транспорту дивізії та командира роти.

Міжвоєнний час ред.

У червні 1921 року був призначений на посаду командира роти 287-го стрілецького полку (33-а стрілецька дивізія ), а з червня 1922 року служив у 97-му стрілецькому полку на посадах командира роти, помічника командира та командира батальйону. Брав участь у бойових діях проти повстанців на території Оренбурзької губернії.

У листопаді 1929 року був направлений на навчання на Стрілково-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких у червні 1930 року повернувся на посаду командира батальйону 97-го стрілецького полку (33-а стрілецька дивізія). З грудня 1930 року виконував посаду викладача Ленінградської школи перепідготовки комскладу запасу Ленінградського військового округу.

У березні 1932 року Зайцев був призначений на посаду начальника штабу 166-го стрілецького полку (56-а стрілецька дивізія), у червні 1936 року - на посаду командира і комісара 33-го стрілецького полку (11-а стрілецька дивізія ), у листопаді 1937 року - на посаду начальника штабу 70-ї стрілецької дивізії, а в жовтні 1938 року - на посаду командира 90-ї стрілецької дивізії.

Друга світова війна ред.

Під час радянсько-фінської війни на чолі 90-ї стрілецької дивізії брав участь у бойових діях з прориву лінії Маннергейма. У травні 1940 Зайцев був призначений на посаду командира 50-го стрілецького корпусу, а в серпні того ж року - на посаду помічника командувача військами Ленінградського військового округу по укріплених районах.

З початком війни Зайцев керував будівництвом оборонних рубежів навколо Ленінграда, а у вересні 1941 року був призначений на посаду командира 5-ї дивізії народного ополчення, яка 24 вересня того ж року була перетворена на 13-ту стрілецьку дивізію, яка утримувала Пулковські висоти.

У листопаді був призначений на посаду командира 168-ї стрілецької дивізії (8-а армія, Ленінградський фронт), яка вела оборонні бойові дії на лівому березі Неви в районі Московської Дубровки. Спроби дивізії в листопаді опанувати населений пункт Піски не мали успіху через відсутність повної взаємодії між військами. У грудні через великі втрати дивізія була виведена на правий берег Неви для поповнення.

У січні 1942 року генерал-майор Зайцев був призначений на посаду заступника командувача 55-ї армії, що вела бойові дії на південних підступах до Ленінграда, в березні - на посаду командувача оперативної групою 7-ї окремої армії, а в червні 1943 року - на посаду командира 4-го стрілецького корпусу, який вів оборонні бойові дії по річці Свір.

6 грудня 1943 був призначений на посаду командира 122-го стрілецького корпусу, який брав участь у бойових діях під час Ленінградсько-Новгородської наступальної операції, в ході якої захопив Ропшу і Кінгісепп, тим самим вийшовши до річки Луга.

1 березня 1944 року на плацдармі за річкою Нарвою генерал-майор Пантелеймон Олександрович Зайцев був тяжко поранений і по дорозі до шпиталю помер[2]. Похований з військовими почестями в Ленінграді на Комуністичному майданчику (нині Козачий цвинтар Олександро-Невської лаври)[3].

Військові звання ред.

 
Вулиця Зайцева, буд. 2. Меморіальна дошка. «Вулиця названа на честь генерал-майора Зайцева Пантелеймона Олександровича 1898—1944 рр., учасника Громадянської війни, боїв на Карельському перешийку 1939—1942 рр., захисника блокадного Ленінграда»

Нагороди ред.

Пам'ять ред.

На згадку про Пантелеймона Олександровича Зайцева названо вулицю Зайцева (Кіровський район, Санкт-Петербург) та селище Зайцеве (Виборзький район Ленінградська область), а також встановлено меморіальну дошку на вулиці Зайцева.

Примітки ред.

  1. ↑ Сайт, посвящённый Зимней войне. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 травня 2022.
  2. ↑ Именной список офицерского состава умерших от ран в 101 отдельном медсанбате в период с 1 по 10 марта 1944 г. // ОБД «Память народа» [Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Учётная карточка воинского захоронения П. А. Зайцева. // ОБД «Память народа» [Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»

Література ред.

  • «Санкт-Петербург. Петроград. Ленинград: Энциклопедический справочник.» Ред. коллегия: Белова Л. Н., Булдаков Г. Н., Дегтярев А. Я. и др. — М.: научное издательство «Большая Российская Энциклопедия». 1992.
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 1. — С. 206—208. — ISBN 5-901679-08-3.
  • Великая Отечественная. Комдивы : военный биографический словарь / [Д. А. Цапаев и др. ; под общ. ред. В. П. Горемыкина] ; М-во обороны Российской Федерации, Гл. упр. кадров, Гл. упр. по работе с личным составом, Ин-т военной истории Военной акад. Генерального штаба, Центральный архив. — М. : Кучково поле, 2014. — Т. III. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий (Абакумов — Зюванов). — С. 1007—1008. — 1102 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-9950-0382-3.
  • Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 5. — М., 2019. — С.11-12.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зайцев_Пантелеймон_Олександрович&oldid=37290177